picterman: (Default)
[personal profile] picterman
http://gazeta.dt.ua/energy_market/rik-yakogo-ne-bulo-_.html#

Рік, що минає, в енергетиці можна без найменшого перебільшення вважати втраченим. У ньому не відбувалося зовсім нічого. Падіння споживання уповільнилося. Енергосистема перетравила війну і відпадання частини територій. І знову пішло звичне спрацювання залишків ще радянського ресурсу станцій. Ну й напружена гризня за відкіт і розпилювання грошових потоків. Винятком стала хіба що поява нового креативного міністра, який часто генерує доволі цікаві фрази. Одна з них: "Говорити, це не означає так вважати" — точно й чітко відображає суть того, що відбувається.

Енергетика третій рік балансує на шпагаті. І її збираються тримати в подібному стані, поки вона не впаде.
Більш-менш нормальне проходження осінньо-зимового періоду (а це сім місяців у році) залежить здебільшого від того, буде (чи ні) зима теплою. За три роки гібридної війни і при втраті всіх антрацитових шахт на газове вугілля не переведений жоден енергоблок. Зате ми маємо чудову формулу прив'язки донецького антрациту до цін на вугілля на Роттердамській біржі. А там, до слова, антрациту немає. Тож ми просто купуємо близько 10 млн т вугілля в ОРДЛО за цілком світовими цінами. Вишенькою на торті слугує необхідність оплати (відсутньої) у реалі транспортування від Роттердама. Зате облігації ДТЕК знову зросли в ціні.
Втім, Міненерговугільпром радісно стверджує, що воно за фактом не звертає уваги на цю формулу, і вугілля купується, як зірки стануть. Новиною 2016 р. став провал в атомників. Обладнання АЕС почало масово ламатися. Йдеться, на щастя, не про реактори, а про генеруюче обладнання. Масові відмови АЕС улітку призвели до зриву планів накопичення вугілля на ТЕС. У принципі нічого дивного — обладнання далеке не нове, і міняти треба (давно треба) багато чого. Але на це потрібні гроші. Тим часом у свідомості українського істеблішменту атомна енергетика давно й міцно позиціонується, як засіб для "розпилінгу та відткотингу". Про модернізацію або тим більше розвиток за фактом і не ідеться. Втім, офіційно ніякого провалу немає, наша енергетична влада всіх рівнів неодноразово заявляла, що ресурсів на зиму вистачить. При цьому мінімум тричі змінювалися убік зниження планові запаси з накопичення вугілля. Зараз вони рекордно низькі навіть для мирного часу. Не виконано навіть мінімального скоригованого плану. Повна залежність від температури й ритмічності поставок з ОРДЛО. І нас запевняють, що це — добре й правильно. Буде тепла зима, напишемо "перемогу", не буде, то на неї, противну, усе й спишемо. На каверзу Діда Мороза. Вугільна тематика… загалом, як завжди. Нічого нового, от узагалі нічого. Обіцяної реструктуризації держшахт знову не розпочато. Шахти звично вибивають дотації та скаржаться на низькі ціни. На Заході України вартість видобутого вугілля не покриває витрат навіть на зарплату шахтарям. Хоча в принципі реструктуризація нікому й не потрібна — навколо залишків держшахт давно склалася система відкоту грошей, і ламати її ніхто не хоче. Потоки оптимізовані, на місцях сидять правильні люди. От нещодавно викупили збагачувальні фабрики у синочка Віктора Федоровича…
Взагалі журналісти звично перелічують, хто і як розподіляє "бабло" з цих шахт, влада, загалом-то, навіть не заперечує. Їм просто байдуже. Свобода слова й дій… Та й узагалі уряди у нас тимчасові, і починати з головного болю — реформ, результати (причому не обов'язково позитивні) яких точно дістануться іншим, небагато охочих. І ще одна новина — презентація нової Енергетичної програми. Стару мало хто читав, та й користі в ній було небагато. Доля свіжої, схоже, буде точно такою самою — грошей на її реалізацію немає і не передбачається. Продаж "Центрэнерго", останньої компанії теплової генерації, що залишилася у держави, перекинуто на середину 2017 р. Причина та сама — там повно годівниць для людей з Банкової і Грушевського. І відбирати у них новорічний тортик — не комільфо. Як і серйозно ламати схеми контрабанди вугілля з АТО.
До речі, якщо про енергетичне вугілля ще щось говорять, то про імпорт коксівного вугілля (левова його частка надходить в Україну з Росії) — взагалі мовчать. Кумедно, але, на відміну від антрацитів, у нас достатні запаси коксівного вугілля. У тій же Західній Україні, біля польського кордону. Але… імпортувати з тієї ж РФ простіше й звичніше. Окрема тема — приватизація обленерго. Приватизацію цих енергооб'єктів підвищеного інтересу конкретних енерговласників теж кілька разів переносили. Але так нічого й не продали. Зате на цьому благодатному тлі "Черкасиобленерго" і "Запоріжжяобленерго" почали "свою" підготовку до приватизації, демонструючи, скільки можна безкарно відкачати "бабла" з окремо взятого обленерго. Борги тієї ж не найбільшої черкаської компанії впевнено наближаються до мільярда гривень. Цікаво, чи встигнуть подолати цей рубіж до приватизації? І як це позначиться на ціні продажу "Черкасиобленерго"? У Черкасах є вже добра традиція підведення бронемашини до офісу обленерго під час зборів акціонерів. Чистенький, акуратний БТР у кольорах енергокомпанії. Модно й стильно. Торік хотіли також запровадити стимулююче тарифоутворення для обленерго. Звісно, щоб підвищити інвестиційну привабливість. У процесі впровадження і його перетворили на майбутню годівницю. Обленерго радісно збираються переоцінити основні фонди разів десь у 10–12 (причому апетити постійно зростають). А потім на нову базу вартості нарахувати очікувану дохідність. Ставка "хотілки" цієї дохідності теж постійно лізе вгору, спочатку орієнтувалися на 15%, нині вона пішла вже за 19%. За будь-якими розрахунками, це додаткові десятки мільярдів гривень. На кого їх повісять — питання риторичне. Як їх витратять, дивимося на прикладі Запоріжжя й Черкас. Загалом, "як домовляться". Колосальний досвід освоєння коштів накопичено.
На тлі апатії чиновників прекрасно виглядає менеджмент ДТЕК. Вони з усіма домовилися. Це не тільки домовленість за формулою "Роттердам+", основним вигодоотримувачем якої вони стали. Заодно фактично запустили з поляками схему: ми купуємо польське вугілля, поляки у нас вироблену електроенергію. Із Кремлем вирішили питання про поставки антрациту з двох ахметовських шахт на Ростовщині на Луганську ТЕС. Узагалі робота ахметовського "Павлоградвугілля" порівняно із похмурими держшахтами — це небо й земля. Кілька павлоградських шахт дають вугілля більше (і краще), ніж увесь Львівсько-Волинський басейн.
Загалом, з першого кандидата "на розрив" Рінат Леонідович вийшов на позицію цілком собі партнера Петра Олексійовича. Милостивість ситуації на території "фашистської хунти" псує зона "русского мира". У Донецьку й Луганську йому періодично погрожують віджиманням бізнесу. Хоча віджати неважко, а от організувати виробництво й реалізацію значно складніше. Тож поки що Ахметову вдається бігати між крапельками. Але це вже політичні розклади. До речі, наступного року можуть виникнути проблеми з "Київенерго". Прокуратура зацікавилася долею 12,7%, виведених Черновецьким у міської громади (нині вони в ДТЕК). Але це все попереду. Можуть і домовитися, напевно. Питання в ціні. Повертаючись на Печерські пагорби, зазначимо, що віра Банкової і Грушевського в те, що "піпл усе схаває", здається безмежною. Боюся, це ентузіазм надмірний і значно перебільшений… Але поки що, повторимося, "розпилінг і відкотинг". Значні відмінності в цій звичній справі між Блоком Петра Порошенка або, скажімо, "Народним фронтом" треба шукати під мікроскопом. Хіба що рахунки офшорів різні. А от щодо реальних справ доходить до маразму.
Контрольована нами північ Луганської області відсічена від енергосистеми України. Треба побудувати не надто велику підстанцію й прокласти з три десятки кілометрів лінії електропередачі. Проект "мегабудівництва" відфутболюють уже три роки. Товариш Плотницький гаряче схвалює таку позицію України. Смішно, але взимку плановані поставки на окуповану територію — на рівні експорту в Західну Європу. Переведення кількох блоків харківської Зміївської ТЕС на газове вугілля анонсують уже третій рік поспіль. З безперервними розповідями про те, що от-от впровадимо. Сказати, що роботи хоча б стартували, це надто оптимістично. З досягнень можна зазначити хіба що з труднощами прийнятий і сильно вихолощений закон про регулятора енергоринку. Наскільки і як (і ким) він буде виконуватися — інше питання. Де в цьому місці треба написати, що потрібно терміново й негайно виправляти ситуацію, влада повинна, зобов'язана і таке інше, і тому подібне? Напевно, не будемо.
Є повне відчуття, що поки енергосистема разок не обвалиться, ніхто нічого реально не робитиме.
Сумно, але схоже, що так.
Благо, що за вікном передноворічний дощик (кому приємніше, вважайте це мокрим снігом).
Ключові учасники готуються відбути, якщо ще не зробили цього, на теплі моря.
Благодать.
Тож з Новим роком.

Цей викреслюємо.
Page generated Sep. 25th, 2017 02:41 am
Powered by Dreamwidth Studios