picterman

"Про завод-привид, яких чимало розкидано по Україні. 500 робочих місць і соціальна підтримка для села... Колись селяни зробили фатальну помилку: в 90-ті збули свої акції за безцінь. Завод передавали з рук в руки «турботливі» власники, які вирішили, що на металобрухті зароблять більше, як на виготовленні цукру. Чи навчило це чомусь людей? Чи вчинять вони зараз так само зі своїми паями? Ми спробували розібратися та розпитати в селян про те, як працювалося на цукровому заводі та якою була в той час Денихівка. "
"«Раніше село було поділене адміністративно на «совхозну» і «заводську» частини. Коли був завод, працював і заводський клуб, парк, міні-театр, заводськими були садочок і їдальня. А потім що стало! Порозбирали по цеглинам. Купили наш завод якісь не то депутати, не то бандити. Хто його знає тепер, що то за люди були. Купили за 2 млн, а металобрухту, кажуть, на всі 14 млн вивезли…», — згадують колишні працівники заводу. "
"Раніше в селі був цукровий завод, який перестав існувати у 2007 році, без врахування думки громади його вирізали і перепродали не один раз. Ми збирали схід села, писали звернення до Президента, до Кабміну, але безрезультатно. Тому за ці 9 останніх років кількість жителів у селі стрімко зменшилася. Акції люди продали добровільно, але ж ніхто не знав, що підприємство підпадає під руйнацію, що район і село втратять таку левову частку податків до бюджету,"

https://agropolit.com/selskij-revizor/132-silskiy-revizor-denihivka

http://wikimapia.org/5395654/uk/%D0%A6%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4-%D1%96%D0%BC-%D0%A2-%D0%93-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0