kampfflieger: (Default)
[personal profile] kampfflieger
В Ірані народ вивалив на вулиці і святкує єврейські удари по бородатим, із аеропорта Тегерана масово вилітають пасажирські літаки, кажуть начальство вивозе сім'ї.

У зв'язку з цим цікаве питання - чи не посипляться і ці? Сірія, тепер Іран, полуось зла потроху валиться вроді як.

І, якщо ці припущення вірні, то ще одне питання - а наскільки вистачить кацапів?

(no subject)

Jun. 14th, 2025 02:43 pm
[personal profile] xou
Портніков із Кисельовим балакали, про багато що, але вони там казали, що при радах, але не як зараз при РФ, визнавали існування України хоча б у вигляді УРСР. Але це зрозуміло неправда. Я там був, я бачив, я розмовляв із людьми, жоден із мешканців РФ чи РСФСР не визнавав існування українців, як таких. Я був у тотально русифікованій Кубані - навіть там не визнавали існуванні України, одночасно жоден із тих що зараз у РФ зволься кубаноїдом української не знав та не розумів. У 86му році, коли вибухнула ЧАЕС, мене відправили у самий центр Кубані, пересидити. Приїхав я, тут начебто має бути, як у нас. У українську Кубань.  Але виявилося, що усі у класі росіяни, із прізвищами Слюсаренко та Петренко, жодного слова українською не знають. Ніде і ніколи у РРСФР чи ц РФ, я не бачив жодної людини, що визнавала, що існують якійсь там українці.
ukurainajin: (Default)
[personal profile] ukurainajin
Я собі давно прицілююся купити його книжку про Україну 2020-го року. А торік вийшла ще й про життя в Києві під час війни. Він слушно каже, що ті книжки написано для японців, котрі взагалі не в темі, на відміну від нас, і тому скептично дивиться на їхнє видання в Україні. Але й Ковжун має рацію, що нам цікаво побачити їхніми очима — от і мені саме з цієї причини цікаво.

(no subject)

Jun. 13th, 2025 12:27 pm
[personal profile] xou

1) жиди *знову* відбомбилися по арійцям.
2) ефект у середньотерміновій перспективі буде такий, як завжди -- нульовий - замінять мертвого людожера живим людожером, перекладуть бруківку, пофарбують стовпчики.
3) Але Треба Же Щось Робити ! ! !
4) у Часовсчіка зграя Трапістів разом із Часовсчіком та Арбатом оспівують велич Трампа, що незасцяв, а знищів Іранську ядерну програму.
5) ті у кого ППО побудована не на С-300 та тому подібному радянському залізі, знущаються із радянського іржавого мотлоха. Але м.і. на папері С-300 значно та суттєво краща за Петріот. Як ППО. 
6) мабуть нафта зараз взлетіла. золото мабуть також. раніше і долар мав би укріпитися. Але Трамп-Пампамп.
7) на постачання зброї та товарів подвійного призначення, а також на функціювання Південного Коридору,. це може вплинути (та і то не факт) якщо це буде не разова акція, а повноцінна війна. На що судячи із того, що острів Харп та інша інфраструктура не постраждала -- війни не буде.  


Конспірологіческе

Jun. 12th, 2025 10:31 pm
kampfflieger: (Default)
[personal profile] kampfflieger
Як тільки Трамп президент, так тут же копчені бунти.

Як пороблено.

Аткінсонія

Jun. 12th, 2025 04:15 pm
henry_flower: A melancholy wolf (Default)
[personal profile] henry_flower

"Компактні" Мокінтоши перестали мати чорно-білі екрани лише 1993 року, що є вкрай смішно, тому що їх лінійка "професійних" Мокінтошів ІІ отримала кольори ув 1987. NeXT ув 1988 вийшов з 2-бітним монітором (ч/б + 2 варіянти сірого), про що ув одному зі старих інтерв'ю Джобса останній розповідав як газети тоді писали що він таємно ненавидить кольори і, коли має для того владу, робить лише монохромні комп'ютери.

(До речі, оригінальний посібник по Мокінтошу ІІ виглядав гарною coffee table книжкою (конь цепта маловідомий у Центрально-Східній Європі), випадкове досягнення яке Епл спромоглася повторити ніколи, навіть після повернення Джобса.)

Мокінтош ув 1984 комплектувавсь безоплатним MacPaint'ом, який трохи пізніше Майкрософта злизала собі для віндюка. Для 1-бітних екранів симулювати відтінки сірого ув MacPaint'і можна було тільки за допомогою дізерінґу. Найвідоміший алгоритм--Floyd-Steinberg (FS)--був винайдений ув 1974, але Аткінсон, якого автор книжки Revolution in the valley називає єдиним дорослим ув команді Мокінтошу, вважав FS малоконтрастним.

Коли стало відомо що Аткінсон помер, на HN з'явився лінка на бовзерний емулятора його алгоритму від якогось угорця, який ховається від Орбана ув Ландані.

Якість мене вразила:

orig dither

Напевно це можна робити ув лайнаксі з командного рядка? На жаль, ні. Опція -⁠dither ув ImageMagick про Аткінсона не знає (слушайтє пєсню Валєнкі). pamditherbw (з netpbm) знає, але результат засмучує:

pamditherbw

Угорська демо працює так:

  1. створюється Canvas з розміром зображення оригінального кольорового;
  2. зображення копіюється на Canvas;
  3. з Canvas'у читаються пікселі ув форматі ImageData;
  4. ImageData модифікується;
  5. Результат знову копіюється на Canvas;
  6. з Canvas'у експортується нове чб-зображення ув форматі png.

Всі пункти, окрім 4, підтримуються власно бовзером та вимагають жодних зусиль.

Хоча угорська демо написана ув темні часи кофіскрипта, траспайлер останнього друкує читабельного джаваскрипта. Скомбінувавши зміст до 1ї хфункції

export default function(imagedata) {
  let threshold = i => (i <= 128) ? 0 : 255

  let luminance = function(imagedata) {
    var i, j, pixels, ref;
    pixels = imagedata.data;
    for (i = j = 0, ref = pixels.length; j <= ref; i = j += 4) {
      // luminance: red x 0.3 + green x 0.59 + blue x 0.11
      pixels[i] = pixels[i + 1] = pixels[i + 2] = parseInt(pixels[i] * 0.3 + pixels[i + 1] * 0.59 + pixels[i + 2] * 0.11, 10);
    }
    return imagedata;
  }

  let dither = function(imagedata) {
    var err, i, j, mono, neighbours, one, pixels, ref, w;
    pixels = imagedata.data;
    w = imagedata.width;
    for (i = j = 0, ref = pixels.length; j <= ref; i = j += 4) {
      neighbours = [i + 4, i + 8, i + (4 * w) - 4, i + (4 * w), i + (4 * w) + 4, i + (8 * w)];
      mono = threshold(pixels[i]);
      err = parseInt((pixels[i] - mono) / 8, 10);
      pixels[i] = mono;
      for (one in neighbours) {
        pixels[neighbours[one]] += err;
      }
      pixels[i + 1] = pixels[i + 2] = pixels[i];
    }
    return imagedata;
  }

  return dither(luminance(imagedata))
}

залишається лише прикрутити її до Canvas. (Уважний читач помітить зайві змінні ув циклах, courtesy of транспайлера.)

Спочатку я чомусь вирішив що то є робота для Puppeteer. Це була велика помилка. Кожного разу коли я намагаюся притулити його до чогось, закінчується це невгамовним бажанням міцно потримати авторів Puppeteer ойпіай за горло. Кривий скрипта врешті запрацював, але користуватися їм я не раджу.

Потім я згадав про шматки DOM, які нарід багато років (марно) намагаються портувати до ноуда. Певно, Canvas має бути там давно? Виявляється, так, контора яка пише Вордпреса, роздає свою реалізацію всім охочим. (Її дуже складно знайти--1й хіт на npmjs.com на кейворда "кенвес".)

З вордпресівською бібліотекою, безглуздий мотлох Puppeteer зменшується до

function dither(img, algo) {
  let cnvas = canvas.createCanvas(img.width, img.height)
  let ctx = cnvas.getContext('2d')
  ctx.drawImage(img, 0, 0)
  let imagedata = ctx.getImageData(0, 0, img.width, img.height)
  ctx.putImageData(algo(imagedata), 0, 0)
  return cnvas.createPNGStream()
}

IRL, щоб показувати прогреса ув %, там є трохи більше рядків, але мінімалізм мене тішить. Щоб подивитися на життя ув 1984, для ноуда 22:

$ npm -g i atkinson
$ atkinson file.jpg > 1.png
v1snyk: (Default)
[personal profile] v1snyk
Побуду занудою, і нагадаю, що Генштаб враховує в цю цифру усіх уражених загарбників, а не тільки однозначно вбитих. Певно, деякі з них досі встигли відновитися від поранень і потрапити в цю статистику двічі.

На війні заведено завищувати втрати противника, але в цьому плані наш Генштаб виглядає адекватно. Осінтери нарахували вже 115 тис. підтверджених руснявих некрологів, зазвичай цю цифру множать на коефіцієнт 2 для уявлення про реальні втрати. У підсумку маємо 230 тис. – все одно колосальне число, яке до того ж не враховує загиблих із бантустанів Донбасу, котрих на росії взагалі не вважають за людей. У межах мільйона це означає співвідношення загиблих і поранених близько 1:3, що цілком правдоподібно.

Скалічені гниди не менш важливі за дохлих. Хтось із них житиме у вигляді самовара, даватиме навантаження на їхню економіку і зрештою здохне у муках у власній сцянині. Хтось має всі цілі кінцівки, але вгашений в голову і одного дня почне хуярити всіх зустрічних автоматною чергою у своєму Усть-Пиздюйську.

Нема серед них ні якутів, бурятів чи ще якоїсь мордви. Горе їм, вони здались колись імперії, що перетворила їх на рускіх та відправила на забій заради своїх інтересів. Нема серед них людей, яких можна жаліти, тільки окупанти, яких має бути знищено якнайбільше.

Цей мільйон не викликає радості, просто констатація круглої цифри. Дохніть у муках і горіть у пеклі, бляді. Безмежна журба за найкращих наших людей, що полягли на захисті України, очищаючи світ від цього біосміття.

(no subject)

Jun. 9th, 2025 10:35 pm
[personal profile] xou
наскільки я чув останній заклад у Монреалеві, де можна було поїсти вареники закрився у 2002му, з того часу мабуть більше сотні відкрилися закладів, де годують зяоцзи. 

То зрозуміло, бо українці у Канаді з 4ї меншини стали щото дев'тою, щото дванадцятою.

втома

Jun. 9th, 2025 01:49 am
v1snyk: (Default)
[personal profile] v1snyk
Кіт обнюхує мої руки й ноги, як завжди прискіпливо, допитливо, досконально. Судячи з усього, ловить запахи, які йому не подобаються.

Він уловлює запах іншого кота, кота вуличного й чужого, що насправді так схожий на нього зовнішністю й характером, що ми вважаємо їх родичами, але для нього то не має значення, бо найперше то конкурент, чужинець.

Він уловлює запах диму, диму їдкого й насиченого, яким я весь просяк, спалюючи сьогодні частину своєї реальності, якої тим не менш залишилось все ще забагато.

Він відчуває запах втоми, втоми настільки млосної, що вона дійсно виходить з мене крізь шкіру й очі, крізь кінчики пальців і подих, молекулами й променями проникаючи у все навколо й заражаючи його своєю отрутою. Недарма кіт обзавівся алергією, видно, через сильний затяжний стрес, у якому доля моєї вини очевидна.

Це одна з речей, за які мені найбільш соромно. Я пам'ятаю багато вчинків, за які смертельно соромно, і вчинків, якими пишаюся, й ні ті, ні інші мені нікуди не подіти, бо відтоді як я один раз здійснив найбільшу помилку свого життя, все решта приречене було стати її непоправними наслідками. Цією помилкою було народитися. Якби ж я мав хоч крихти свідомості й розуміння ще до того, аби в тотальній темряві утроби знайти власну пуповину й нею вдушитися. Бо надалі, якби я зник у будь-який момент часу, усім навколо стало б тільки легше. Але я вже нікуди не зникну безслідно, занадто обвішаний тягарем власних боргів та втоми.

Кто шагает бодро в ряд? Это дружный наш отряд!
Кто идёт совсем один? Это я такой дебил!


Я не знаю, чому ця тупа кричалка народилася поміж всієї іншої їбанини, яка роїться у моїй голові, але чітко пам'ятаю, де, коли й чому. Як і чому вона не забулася, ставши свого роду міні-гімном моїх минулих років.

Народилася вона в момент, коли я під палючим липневим сонцем пішки долав семикілометровий відрізок між селами, які знаходяться наскільки посеред нічого, що навіть додавати їх назви зайве.

Певно, самотня постать, що швидко шугарила запиленим узбіччям доріг, де більше ніхто й ніколи б не пішов пішки, дійсно виглядала дебільно. Мої мандри глибинкою з відсутністю власного авто дуже залежали саме від подібних переходів, коли між точками А і Б автобус траплявся у кращому випадку в одну сторону, а автостоп був надто ненадійним.

Так само переважно це припадало на літо, з якого я завжди намагався витискати максимум, хоча б через найбільш передбачувану погоду та довжину світлового дня. Спеку сприймав нормально, а що комусь вона неприємна, від того мені тільки більш приємна. Звісно, так само як і інші, я від неї прів як свиня та втомлювався. Але ж наскільки то була інша втома, чудесна, адже я йшов на неї добровільно й усвідомлено. Втома часів війни принципово інша.

Спека часів війни принципово інша, у приміщеннях вона сприймається геть інакше, ніж на відкритому просторі, та і вік із зайвою вагою додають своє. Хоча саджаючи себе за сім замків, буквально й у переносному сенсі, я все одно не знаходжу спокою.

Якби хтось сказав мені, що я банально проклятий – завжди мати поспіх та зобов’язання, брак часу та сну, неспокій і втому – принаймні це було б найбільш раціональне й правдоподібне пояснення усьому, що зі мною коїться все свідоме життя.

Від берега до берега, від дверей до дверей, мої корені ніколи не торкнуться землі.

ukurainajin: (Default)
[personal profile] ukurainajin
Хотілося не згадувати всюди русню, але якби ж то! Зрештою, це русня позбавила нас можливости робити повноцінний ремонт. От і доводиться майстрячити лише мінімально необхідний добробут, не чіпаючи самих основ житла радянських ще часів…
Стеля, підлога та стіни — це триндець у тому вигляді, в якому ми їх отримали. І зробити щось із ними зараз ми можемо лише косметично, як оце демонтувати горбатий і вже відсталий шар плитки, поки він сам не рухнув, та наліпити натомість на цементні кратери самоклейні панелі. Тому мій проєкт, котрий на папері виглядав чудово, зіштовхнувся з непередбаченою геометрією дійсности. Я просто не міг врахувати таке критичне лайно, як відхили стін в різних місцях на цілий сантиметр, ба навіть два від ідеального кубу… Але попри це і попри відсутність досвіду в проєктуванні кухонних кутів вийшло ще не так погано, як я боявся. Та і як програмістові мені то не нове — придумувати, як затикати на ходу несподівані дірки адаптувати продукт до реальних умов. Тож можна підсумувати, що я трохи порозумнішав на майбутнє і можу навіть роздавати власні поради.

Перейдімо до справи. Ось, що в мене вийшло:

Якщо хочете без прикручених дверцят і бортика на стільниці, проте з романтичним освітленням і котом, то отут. Пізніше на стінах будуть іще полички з такого самого ДСП на рейкових кріпленнях. Ми зараз у режимі тестування.

А під катом деякі подробиці.Показати: )
ukurainajin: (Default)
[personal profile] ukurainajin
Ну, такого шоу «вазьмєздія» в нас, мабуть, від самого початку не було. Після несподіваної денної пачки КАБ'ів по напіврозбитому ще три роки тому ХАЗ'у, десь о третій ночі русня розпочала головну частину програми. Я задовбався рахувати шахеди (пишуть, понад 50 налетіло), а поміж них були ще ракети та бомби. Парадокс і навіть чорний гумор у тому, що воно тривало без перерви так довго (2-3 години), що згодом просто втомило вже сидіти «між двома стінами» та слухати все це. Залишило по собі на деякий час слухові галюцінації, посилені сонливістю, але тупо набридло. І чи не єдиною думкою було здивування, як це самій русні так довго не набридає. Трьох людей русня вбила, понад десятьох поранила. Звісно, нічого «стратегічного» не вразила, крім цивільного сектору.

літературне

Jun. 5th, 2025 11:28 pm
v1snyk: (Default)
[personal profile] v1snyk
Діло було взимку, в часи настільки бородаті, що ми ще й ковіду не знали, не кажучи про інше. Я сидів у піцерії поблизу ковельського вокзалу, очікуючи свій потяг, що мав відвезти мене додому. Коли вже розправився з їжею, звернув увагу на дядька, що ходив залою від одних відвідувачів до інших, а відтак зрештою до мене.

Виглядав він не бомжувато, проте досить занедбано. Я не сумнівався, що він проситиме грошей, так і сталося. Просив він, проте, не задарма, а намагався продати книжку – збірку віршів власного авторства.

“Жрать хочеться”, завершив він свою репліку зовсім не літературною фразою, уже помітивши, що я, як і всі інші, не надто зацікавився. Брати книжку мені й правда не хотілося, не люблю поезію й не читаю. Зрештою, я просто дав йому ту суму, що він просив (якщо не помиляюся, 50 гривень, що навіть на ті часи було смішними грішми), але від книжки відмовився. Залишив йому свій чай, котрий не встиг почати пити, та й пішов собі.

Вже в потязі я загуглив його, і то справді був автор тієї книжки – в інтернеті знайшлися навіть пару фото. Член якихось там всеукраїнських спілок журналістів та ліг письменників, що, як виявилося, на хліб не намажеш.

Зараз я знову спробував його відшукати по пам’яті, і, здається, знайшов. Поет помер того ж року. Але оскільки я не певен на 100%, що це саме він, то озвучувати його ім'я не буду.

Проте ця вся історія здається мені дуже символічною до стану нашої культури сьогодення, і то ще до повномасштабної війни. А чому я про це згадав саме сьогодні, сам не знаю. Можливо, поет послав мені сигнал зі свого виміру. Можливо, за той чай і 50 гривень я горітиму у пеклі на декілька хвилин менше, ніж заслужив в цілому.

P.S. Поки майже немає свіжих фото, писатиму про все підряд, що надумаю. Або не писатиму.
pani_stosia: (Default)
[personal profile] pani_stosia
 https://youtube.com/watch?v=F3hTW9e20d8&si=KDT6e9V1NROq70GX

Are you, are youComing to the tree?They strung up a manThey say who murdered threeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Where dead man called outFor his love to fleeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Where I told you to runSo we'd both be freeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Wear a necklace of hopeSide by side with meStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Where I told you to runSo we'd both be freeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
****
Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Де був колись повішений,
Хто наче трьох убив. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Куди мрець покликав
Кохану, щоб втекти. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Ти маєш бігти,
щоб ми вільні були. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Вдягни щось на удачу,
Ставай бік-о-бік. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Тут був колись повішений,
Хто наче трьох убив. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.


skittishfox: (Default)
[personal profile] skittishfox
Я от так думав і прийшов до виснувку, що американська система дає занадто багато простору для вчителів.

Це добре, коли вчителі і діти продвинуті. Але такий збіг трапляється нечасто.

Це погано, коли вчителі або діти тупі. Але оці збіги трапляються набагато частіше.

Поясню: в Онтаріо є стандарти освіти. В цьому стандарті прописано, причому - непогано, що треба розповісти дітям про прості машини.

Проблема в тому, що там не написано ані що таке прості машини, ані як розповідати. Натомість, є кілька (реально - один чи два) підручники на вибір. Але не всі школи купують ці підручники; до того ж, підручників французькою - нема.

Тому замість того, щоб, як всі нормальні люди, тупо йти по нормальному підручнику, вчителя починають вигадувати велосипеда та писати щось самотужки. Враховуючи те, що вчителя - теж люди, часто в них це виходить місцями дуже не дужа. Ще гірше те, що виходить це в них дуже неоднорідно.

Замість того, щоб вирішити проблему (дати підручника - гроші на це є), школи натомість вигадують додаткові костилі та ресурси. Які часто нічого не вирішують.

Причому в частині шкіл підручників та матеріалів немає вже настільки давно, що люди не розуміють, який піздець вони самі собі створюють. Причому власними ж руками.

Що ще цікавіше, так це те, що в університетах ситуація змінюється на 100%: майже по кожному предмету є підручник, який треба опрацьовувати самотужки, і який, до того ж, частіше за все вживається багатьма університетами. На відміну від України, де, принаймі в мої часи, підручників не було взагалі.

На виході ми маємо дуже дурну систему освіти саме в ранній школі, яка не прививає багатьох навичок, які мала б прививати.
skittishfox: (Default)
[personal profile] skittishfox
Після першої частини освітнього піздєца, я вирішив зайти на форум, де вчителям можна задати питання, та абстрактно поцікавитися, що робити у випадках, коли worksheet - фігня.

В мене відразу почали питати, що за воркшіт. Я переклав.

Далі почався справжній піздець.

По-перше, відпочатку ніхто не зрозумів. в чому проблема.

Довелося розписати це так:

Ворот - це не колесика на возику, а дещо інше
Клин - це не коли гострий, а коли він працює як важель в боки. Ніж та лопата тут взагалі ні до чого, а топор можна використовувати і як клин (коли колеш дрова), і як загострений інструмент (коли рубаєш поперек волокон)
Блок - це не ворот, а щось інше.

Відразу ж усі почали мені вказувати, що я неправий.

Окремі перли: "Ми пояснюємо дітям, що таке прості машини, фізика тут ні до чого" (спеціально перевіряв - шкільна програма вимагає саме фізичні прості механізми в класичному сенсі, і в ідеалі пояснити, як вони працюють як важелі)

"Ворот - це лише блок з додатковими частинами"

"Є вороти з блоком, тому ти неправий"

"В словнику вказано, що клин може бути металевим і розділяти об'єкти. Лопата теж металева і розділяє об'єкти"

"Подивися в Брітаніці" (в статті все проілюстровано вірно, на відміну від того, що я отримав)

"Якщо ніж створює високий тиск на лезі - то це важель"

(У відповідь на визначення клина, блока та ворота як простих машин) "Твоя справжня проблема - небажання визнати свою неправоту"

Що остаточно вбило - так це повна відсутність фізичних аргументів. На фоні цього срач 20-річної давнини щодо "злетить чи ні" виглядає як взірець виваженості.

Весь вечір тихо охуєваю та думаю про освіту.

Попалось прекрасне

Jun. 3rd, 2025 04:58 pm
pani_stosia: (Default)
[personal profile] pani_stosia
Хай працює Служба Божа
Яко на небі, так і на землі...


*СБУ - Служба Божа України.
skittishfox: (Default)
[personal profile] skittishfox
Сьогодні в мене перший випадок, коли від канадської школи хочеться фейспалмити. Не те, щоб все ну дуже погано, але, так, просто - дещо хуйово.

Діточок школа вирішила вчити простим механізмам. Ті, які з фізики. Вчителька чесно намацала якусь сторінку з картинками на роздачу.

Фейспалми:

Приклад клину - це ніж. Ну а хулі, топор - це ж клин? Клин! От і ніж клин, вони ж обидва гострі!

Приклад коловороту - це, бля, колесо. Ну, те колесо, що на возику. Ну а хулі? Тут, щоправда, фейспалмить і французька Вікіпедія.

Приклад блоку - це РАПТОВО той самий коловорот на колодязі.

Щодо штопора як приклада гвинта я зараз сильно розмірковую. Тобто, формально він дійсно виглядає як гвинт. З іншого боку, властивості гвинта як важеля саме штопор, здається, не використовує.

Треба дивитися, но це просто капець якийсь, а по ньому в середу тест.

Вниманиє, розьіск!

Jun. 2nd, 2025 10:34 pm
pani_stosia: (Default)
[personal profile] pani_stosia
Всем постам. Разьіскиваєтся товарищ Артьом  гражданин России Артем Тимофеев. Ответственньій за аренду фур. И произведенньій дальнейший фурор. Гражданин, он, положим,  России. А уроженец Украиньі. Из города Донецка(ну так получилось, шо тьі будешь делать).

А правда, хорошая бьіла идея, раздать всем захваченньім людям российские паспорта? Охуенная идея бьіла, я щитаю. Лучше нее только идея распорошить их по всей Раше. 
Нет, я все понимаю, историческая традиция такая, вьісьілать хохлов с захваченьіх территорий по сибирям и всяким прочим необьятньім ебеням. При катьке вьісьілали, и при петьке, и при александрах, и при николаях, и про йосе рябом.  Нельзя бьіло удержаться. Только малость забьіли, что век уже не восемнадцатьій и не двадцатьій даже. У людей есть связи. И связь. 
Решение действовать по старинке, як за царя Панька,  як була земля тонка - єто бьіл охуенно надежньій план, ага. Надежньій, сука, как китайские швейцарские часьі из вьісокоточной пластмассьі. По пять штук на доллар. 

Дякуємо вам, товаришу Артеме.  Ненька вас не забуде. Ми на вашу честь, товаришу Артеме, назвемо якесь місто Артемівськом. Десь на території колишньої Росії. І пам'ятника запиляємо. Красівого. А не як у кацапів. 

Profile

picterman: (Default)
picterman

January 2025

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 16th, 2025 01:31 am
Powered by Dreamwidth Studios