picterman

газони виходять кращими ніж в центрі Києва.

швейцарці через 196 мостів катають туристів електрифікованою в горах та селах залізницею....

https://uk.wikipedia.org/wiki/Coop_(%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F)

Coop (МФА: [ˈkoop] ( прослухати)) — одна з найбільших мереж роздрібної та гуртової торгівлі у Швейцарії та Ліхтенштейні. Coop є кооперативним підприємством із 2,5 мільйонами членів. Основним конкурентом є швейцарська мережа Migros.

Мережа Coop у Швейцарії та Ліхтенштейні складається з супермаркетів, універмагів (Coop City), ресторанів, будівельних магазинів (Coop Bau+Hobby), аптек (Coop Vitality), а також містить у собі дочірнє підприємство Coop Mineraloel, яке включає автозаправні станції та невеликі крамниці (Coop Pronto). Інтернет-магазин coop@home пропонує доставку товарів з асортименту Coop додому[2].

До мережі Coop також належать мережа магазинів побутової електроніки Interdiscount та Dipl. Ing. Fust, а також інтернет-магазин microspot.ch; мережа меблевих магазинів Toptip, мережа освітлювальних магазинів Lumimart, мережа Import Parfumerie, мережа ювелірних магазинів Christ Uhren und Schmuck та мережа магазинів косметики The Body Shop Switzerland, товариство Transgourmet Holding, інтернет-магазин Nettoshop AG, мережа придорожніх ресторанів Marché та мережа фітнес-центрів Update Fitness. Щотижня Coop публікує газету Coopzeitung (німецькою), Coopération (французькою) and Cooperazione (італійською). Загальний виторг мережі Coop у 2016 році склав 28,3 млрд швейцарських франків[1].

У червні 2011 року незалежне німецьке рейтингове агентство oekom research AG нагородило Coop титулом «Найстабільніший роздрібний продавець світу»[3].

Послуги
Coop прагне зробити найбільш детальну пропозицію, саме тому мережа має широкий асортимент власних товарів. Coop успішно задовольняє потреби покупців у екологічних, висококулінарних та вузьконаправлених продуктах. Інші послуги — рахунки для мобільних телефонів (CoopMobile), туристичні путівки (ITS Coop Travel, Joint Venture разом з Rewe Touristik), паливо (Coop Mineraloel).

Coop пропонує своїм клієнтам картку лояльності Supercard. За кожну покупку на карту нараховуються бонуси Superpunkte. Ці бонуси можна обміняти на подарунок. З літа 2006 року Coop пропонує покупцям Supercard Plus, яка поєднує звичайну кредитну картку та Supercard. Таким чином, при використанні цієї картки поза мережею Coop також нараховуються бонуси.

Історія
У другій половині XIX сторіччя у багатьох швейцарських містах виникали споживчі кооперативи. У 1853 та 1869 роках були дві невдалі спроби об'єднання споживчих кооперативів Цюриха, Базеля, Гренхена, Біля та Ольтена. 11 січня 1890 року об'єднання відбулося, і був заснований Союз швейцарських споживчих кооперативів (VSK). Якщо на момент заснування об'єднання налічувало 5 членів, то наприкінці 1890 року Союз налічував уже 43 члени. Поряд зі збільшенням чисельності споживчих кооперативів у Швейцарії (407 у 1915 році) Союз почав розширювати власну діяльність та розбудовувати інфраструктуру. У 1902 році вперше вийшла газета «Genossenschaftliche Volksblatt» — попередниця нинішньої «Coopzeitung».

Розширення Союзу припало на першу чверть XX сторіччя, проте значно послабилося через несприятливу державну економічну політику після Першої світової війни. Протягом Другої світової війни Союз усіма потужностями працював на державне економічне забезпечення. Після війни виріс рівень життя швейцарців та ВВП Швейцарії, тому попит в галузі роздрібної торгілі збільшився.

Переломним моментом для спілки став 1969 рік, коли внаслідок нової політики підприємства Союз швейцарських споживчих кооперативів був реорганізований у Coop Schweiz. Одним з найважливіших наслідків нової політики стало злиття 407 сільських та міських кооперативів у 30-40 напіврегіональних спілок. Пізніше сталося ще одне злиття, і у середині 1990-их років кооперативів у складі Coop налічувалося всього 14. Через будівництво великих супермаркетів зменшилася кількість торгових точок, оскільки площа збуту збільшувалася. Крім того, у 1970-их і 1980-их розпочалося відкриття власних універмагів та будівельних магазинів, що посилило позиції Coop у на ринку Non-Food.

У рамках проєкту CoopForte 1 січня 2001 року усі 14 регіональних спілок злилися у єдине підприємство. Також цього дня був введений новий логотип Coop — чотири помаранчеві літери.

У 2002 році Coop викупив мережу універмагів EPA, які незабаром стали універмагами Coop City. У 2003 році до Coop було приєднане підприємство Waro AG. Філіали цієї компанії стали різними магазинами мережі Coop різних категорій збуту. У серпні 2007 року за 470 мільйонів франків Coop викупив другу за величиною мережу супермаркетів Швейцарії — Carrefour Schweiz.

У листопаді 2007 року за рішенням Комісії з питань конкуренції Coop приєднав мережу побутової техніки Dipl. Ing. Fust AG, що раніше належала до Jelmoli Holding[4]. Підприємство стало дочірнім у складі Coop.

Bank Coop був заснований Союзом швейцарських споживчих кооперативів разом з Федерацією швейцарських проспілок 30 жовтня 1927 року під назвою Genossenschaftliche Zentralbank. У 1970 році було вирішено перетворити банк на акціонерне товариство. У 1995 році банк був перейменований на Coop Bank. 20 грудня 1999 року Basler Kantonalbank викупив більшу частину акцій. У 2001 році назва банку біла змінена на Bank Coop. У березні 2017 року Basler Kantonalbank викупив частину акцій Bank Coop, що до цього належала мережі Coop. 20 травня 2017 року Bank Coop був перейменований на Bank Cler.

З 2010 року Coop оперує транспортним підприємством Railcare, що складається з п'ятьох орендованих локомотивів, а також з парку вантажівок і змінних кузовів. Окрім власних перевезень, Railcare також виконує замовлення інших клієнтів[5].

1 січня 2011 року мережа Coop поглинула підприємство Transgourmet Holding, тим самим показавши зацікавленість Coop в області внутрішньої та зовнішньої гуртової торгівлі та торгівлі гастрономією. У березні 2014 року Coop викупила інтернет-магазин побутової техніки Nettoshop AG, що є лідером онлайн-торгівлі у Швейцарії, а також мережу придорожніх ресторанів Marché. У квітні 2016 року Coop викупила мережу фітнес-центрів Update Fitness[6], а на початку 2017 року мережу крамниць Aperto-Shops[7].

У 2017 році Coop першим з європейських супермаркетів розпочав продаж їжі, виготовленої з червів[8].

Структура
Coop розділений на чотири регіони збуту, які мають власну логістику та структуру власності: Романдія, Берн, Північний Захід-Центр-Цюрих та Схід-Тічино. У цих чотирьох регіонах, а також додатково у кантоні Тічино створені регіональні ради, що обираються двічі на рік зборами делегатів із центрального офісу Coop.

Критика
Критика щодо ставлення до навколишнього середовища
У 2007 році швейцарський журнал Beobachter піддав критиці рекламну кампанію Coop, у якій зазначалося гарне ставлення до навколишнього середовища; водночас Coop продавав дешеві авіаквитки[9].

Проблеми з продажем м'яса
У 2011 році колишні співробітники магазинів Coop висунули звинувачення до мережі. Їм доводилося регулярно розпаковувати м'ясо зі стійки самообслуговування і продавати його на стійці свіжого м'яса, навіть через декілька днів після дати споживання. Також працівники розповіли, що їм доводилося змішувати м'ясо різного походження і видавати їх за швейцарський продукт.

У 2013 році по ходу м'ясного скандалу у Європі виявилося, що у готових стравах Coop замість яловичого м'яса містилася конина[10][11].








Найбільша торгова мережа Швецарії теж "кооперативна".

https://en.wikipedia.org/wiki/Migros

Це до питання "що нам щось заважає весь час"...

"Мігрос ( німецька вимова: [ˈmiɡro] ) - найбільша роздрібна компанія Швейцарії , її найбільша мережа супермаркетів та найбільший роботодавець. Це також один із сорока найбільших роздрібних торговців у світі. Вона структурована у формі кооперативного товариства (Федерація кооперативів Мігроса), що налічує понад два мільйони членів."

Філософія [ редагувати ]

Готліб Датвейлер піклувався про здоров'я своїх клієнтів і вирішив, що Мігрос не продаватиме алкогольні напої та жоден тютюн . ^[11] Це все ще є сьогодні; хоча Деннер , що належить групі Migros, продає алкогольні напої та сигарети.

Ось короткий опис деяких характеристик Мігроса та його "відповідальної" філософії: ^[12]

• Не продає алкогольних напоїв, ані будь-якого тютюну ;
• Не виплачує жодних дивідендів ;
• Якщо прибуток до процентів та податків (EBIT) досягає 5% від ринкової вартості компанії, супермаркети повинні знизити ціни;
• Організований як кооператив (федерація регіональних кооперативів), що має більше двох мільйонів акціонерів;
• Кожна доросла особа, яка проживає у Швейцарії, може стати її членом (отримати частку безкоштовно) та проголосувати на загальних зборах ;
• 0,5% свого доходу використовує на соціальні та культурні проекти.

Адель та Готліб Датвейлер також написали свої «п’ятнадцять тез» (1950), які, не будучи юридично обов'язковими, є етичною спадщиною Мігроса. Він містить цінності та настанови, такі як мета "служіння громаді", "Загальний принцип, який ми сповідуємо, - розмістити людей в центрі економіки" та "Загальний інтерес буде розміщений вище, ніж інтереси кооперативів" Мігрос ". ". ^[13]

Швейцарське село Rüschlikon.
Десь на 4000 жителів.
Розташований дослідний центр ІВМ та живуть багаті люди.
Іноді "дуже багаті".

https://www.theguardian.com/business/2012/dec/02/ivan-glasenberg-neighbours-glencore-tax-windfall

Сусіди Івана Гласенберга неприємно відпочивають від падіння податків на Glencore
Село Рюшлікон отримало 242 млн фунтів стерлінгів, коли Гленкор плавав - але багато жителів мають застереження про походження грошей.

Він настільки багатий і платить стільки податку, що кожен із своїх 3600 сусідів у мальовничому селі з видом на озеро Цюріх отримав 7-відсоткову пільгу, але не всім в Рюшліконі подобається Іван Гласенберг.

55-річний, який спокійно прожив у селі понад десятиліття, минулого року вибухнув у суспільну свідомість, коли його раніше надзвичайно таємна торгова компанія Glencore плила на Лондонській фондовій біржі та перетворила Гласенберга на шосте найбагатше в Швейцарії людина за ніч.

Поплавок оцінив свою частку в компанії , яка коштує в чотири рази більше, ніж Marks & Spencer, в 5,7 мільярда фунтів. Навіть із відомими низькими податковими ставками у Швейцарії Глазенберг, на фотографії вище, сплатив 360 мільйонів швейцарських франків (242 мільйони фунтів стерлінгів) податком у скарбниці Рюшлікона, оскільки згідно зі швейцарським законодавством велика частка податку на прибуток сплачується місцевій громаді, а не безпосередньо державі.
В результаті Рюшлікон, який був відомий як "найбагатше село Швейцарії", залишився стільки запасних грошових коштів, що сільська рада запропонувала знизити свою вже низьку ставку податку ще на 7%. Ідея в основному була схвалена на публічному голосуванні, проте деякі громадяни сперечалися проти несподіванки - припускаючи, що це були заплямовані гроші - і досі хвилюються.

Гроші, якими користується Рюшлікон, надходять через гірничо-торгові операції Glencore у більш ніж 40 країнах світу. "Він [Глазенберг] охоплює велику територію і має доступ до багатьох глав держав", - сказав Джеймс Кемпбелл, колишній керівник гірничо-транснаціонального англо-американця, який тісно співпрацював з Глазенбергом в одній із своїх перших угод у 1980-х. "Його спосіб роботи активний. Безумовно, вам або Іван подобається, або вам це не подобається. Я не впевнений, що ті, хто його не любить, можуть сказати вам, чому"

Виростаючи, Глазенберг був захопленим спортсменом, ставши чемпіоном гонок, який змагався б на Олімпіаді 1984 року, якби Південно-Африканська Республіка не була заборонена до змагань у період апартеїду. Кріс Раель, який тренувався разом з ним у Каліфорнії у 1980-х і зараз працює в команді з легкої атлетики США, пам’ятає Гласенберга як ввічливого, доброзичливого та доступного. "Він ніколи не говорив про гроші чи бізнес, тому я б ніколи не підозрював, що таким він став". У той час як Глазенберг, який живе в скляному і сталевому шале на крутий пагорб з видом на озеро, має ім'я Попри президентів та прем'єр-міністрів, мало людей у ​​Рюшліконі чули про нього, поки його податки не дійшли до сільської каси. Величезна оплата викликала негайний потрясіння, і міський голова порадив зателефонувати в село

У кафе Le Bistro в перетвореному залі очікування станції Рюшлікон, звідки багатих жителів села можна за 15 хвилин потягнути до центру Цюріха, жодна з клієнток, що виїхали після обіду, не зустріла Глазенберга, але всі раді балакати про його вплив на спільнота.

"Вони справді задоволені тим, що він платить багато податків", - сказала офіціантка Сильвія Хаузер. "Але їм не подобається його бізнес, їм не подобається те, що він робить. Це не дуже привітно, і вони не згодні з тим, що він робить, особливо в Африці.

"[Glencore] обманює інших людей, виймає речі із землі та не сплачує [багато податків у країнах, в яких вона працює] і продає їх з великим прибутком".

Далі по тихій дорозі, що звивалася вниз по горі до спокійних вод озера Цюріх, менеджер одного з розкішних бутіків села, який не бажав називати його, сказав: "Багато людей думають, що це [Glencore] погано для У нас багато грошей, нам не потрібні гроші від пана Гласенберга. Неправильно закривати очі і брати гроші. Я не можу сказати, що він погана людина - я не знаю його - але я чув про те, що він робить ».

Мешканець Рюшлікона Даніель Збінден сказав: "Ми не хочемо його грошей; це погані гроші, які походять від поганих речей, які робить Гленкор в Африці".

Деякі з місцевих жителів вирішили спробувати використати частину несподіванки, щоб усунути баланс між багатством села Глазенберг та бідністю, пережитою багатьма громадами, де працює Glencore. Пітер Кадіш розпочав кампанію "Солідарність Рюшлікон", закликаючи село зменшити податки на 5%, а не на 7%, а решту грошей направити "туди, де її створили конкретні робітники в товарній торгівлі".

Ця пропозиція призвела до найбільш відвідуваного засідання в історії Рюшлікона, коли 424 особи виявилися голосувати в сільській раді, де розміщено 280 осіб. Повне зниження податків було проголосовано великою більшістю.

Але у багатьох жителів все ще виникає занепокоєння, в тому числі міський голова, доктор Бернхард Ельсенер, професор сусіднього університету. "Ми знаємо, що Glencore звинувачується в тому, що він не дуже добре працює в країнах, що розвиваються, але бізнес, який Glencore веде по всьому світу, вважається законним [і] у нас немає коштів обговорювати питання про походження цих грошей", - сказав він.

"Я погоджуюсь, що Glencore як компанія звинувачується НУО [неурядовими організаціями], що не все йде так, як слід. Вони [Glencore] не спілкуються дуже часто, що також є проблемою".

У травні 2011 р. Неурядова організація у Швейцарії, Бернська декларація, заявила, що Glencore відстає від інших гірничих компаній у цілому ряді етичних та екологічних питань , таких як корпоративна відповідальність та викиди CO 2 . Гленкор заперечив звинувачення.

Ельсенер каже, що село не змогло б відкинути гроші, навіть якби виборці проголосували, оскільки локалізована податкова система передбачена федеральним законодавством Швейцарії.

Ельсенер заявив, що отримав два листи-скарги після того, як жителі села проголосували за те, щоб дозволити Глазенбергу стати натуралізованим громадянином Швейцарії два роки тому.

Хоча ніхто з жителів, з якими Гардіан не розмовляв, не бачив Глазенберга в селі за 18 років, які він проживає в Рюшліконі, Ельзенер заявив, що в нього було кілька дискусій з бізнесменом, щоб "переконатися, що він достатньо хороший німецькою мовою [місцева мова область], щоб переконатися, що він може спілкуватися ".

"Він дуже цікава особистість, але оскільки він багато подорожує по всьому світу, можливо, він часто не в Рюшліконі".

Занепокоєння мільйонами Гласенберга зараз поширилося на інші частини кантону. Івонна Бетлер, фінансовий директор сусідньої Вінтертурської сільської ради, яка має отримати велику частку грошей через складну систему, яка спрямовує більше коштів на найбідніші села, сказала місцевій газеті: "Я не дуже рада цьому гроші. Я не можу ігнорувати, хто насправді платить ціну за це, і мені не подобається, що кілька торговців товарами заробляють мільярди, в той час як люди в країнах-виробниках залишаються гірко бідними ".

В інтерв'ю "Der Landbote" Бейтлер заявив, що депутати Швейцарії несуть моральну відповідальність за питання "скільки часу наша країна залишатиметься оазисом для торгівлі товарами щодо прозорості та регулювання".

Іван Гласенберг (народився 7 січня 1957 р.) - головний виконавчий директор Glencore , однієї з найбільших світових торговельних та гірничих компаній. [3] Глазенберг має або мав громадянство в Південній Африці і Австралії . Він став швейцарським громадянином у 2011 році [4] Він також входить в раді гірничодобувної компанії Minara Resources Ltd .

Передумови та рання кар'єра
Глазенберг народився 7 січня 1957 року в Південній Африці в єврейській родині. [5] Його батько Самуель Глазенберг був "виробником багажу та імпортером, народженим у Литві ", а його мати Бланш Віленський - південноафриканська. Сім'я жила в Іллово, Гаутенг , передмісті Йоганнесбурга . Глазенберг був спортсменом, і до початку 20-х років був національним чемпіоном серед юніорів з гоночної ходьби . [3] Іван одружився з Еланою Беверлі Ореловіц у 1984 році. У молодості Глазенберг був також другом Міка Девіса , який став генеральним директором гірничої компанії Xstrata .

Глазенберг закінчив ступінь бакалавра комерції та бакалавра бухгалтерії в Університеті Віттертерсранду , Південна Африка. Глазенберг був п'ять років з Nexia Levitt Kirson, фірмою дипломованих бухгалтерів і є дипломованим бухгалтером, Південна Африка [CA (SA)]. [6] Він отримав ступінь MBA за програмою IBEAR в Університеті Південної Каліфорнії в 1983 році. [7]

Ділова кар'єра

Глазенберг
Glencore International
Глазенберг приєднався до Glencore у 1984 році, [6] працюючи у вугільному відділі у Південній Африці [7] та Австралії. [6] Він керував офісами Glencore у Гонконзі та Пекіні з 1989 по 1990 рік, а в 1991 році став керівником відділу вугільної компанії компанії. [8] Він був призначений генеральним директором у 2002 році.

У 2005 році BusinessWeek назвав Глазенберга ключовою фігурою в торгівлі таємними товарами фірми Marc Rich Mark Mark Rich & Co. AG. [9] Річ був торговцем товарами-мільярдерами, яких звинувачували в ухиленні від сплати податків та незаконних угодах з Іраном , але пізніше помилував президент США Білл Клінтон . [10] Glencore є корпоративним правонаступником Marc Rich & Co AG. [11]

Станом на серпень 2011 року, повідомлялося, що через економічний клімат Гласенберг втратив 788 мільйонів фунтів стерлінгів, коли його ціна акцій впала на 13,2 відсотка, залишивши 15,8 відсотка компанії на суму 4,7 мільярда фунтів стерлінгів. [12] У вересні 2011 року , використовуючи свої власні дивіденди, Глазенберг почав купувати більшу частку Glencore, скупий до додаткового US $ 54 млн Glencore акцій. [13] У квітні 2012 року повідомлялося, що Глазенберг утримував понад 15 відсотків акцій Glencore, що вважає його 20-м найбагатшим гірничим мільярдером, Forbes оцінив його чисту вартість у 7,3 мільярда доларів США. [14]

Glencore Xstrata
Глазенберг став генеральним директором об'єднаної організації, створеної, коли Glencore і Xstrata доопрацювали одну з найбільших в історії злиття гірничої компанії, створивши компанію на 88 мільярдів доларів. [15] Спочатку генеральний директор Xstrata Мік Девіс повинен був бути генеральним директором, в той час як Гласенберг буде президентом угоди про злиття рівних, однак завдяки витриманню великого акціонера Xstrata Катар, він став ціллю поглинання, [16] з 3.05 Glencore на 1 обмін акціями Xstrata, щоб створити нову організацію Glencore Xstrata, і Гласенберг стане генеральним директором. Девіс покинув компанію в липні 2013 року. [17]

Глазенберг обіймав посаду виконавчого директора Xstrata Plc (з 2002 р.); і як невиконавчий директор ТОВ « Minara Resources Ltd» (з 2000 р.); з Rusal Plc (з 2007 року); та Century Aluminum Co. (між 2010–2011). [6]

Особисте життя
Глазенберг був чемпіоном з пішохідних змагань як для Південної Африки, так і для Ізраїлю [7]. Він щодня бігає і плаває, щоб підтримувати свою фізичну форму. [18] Він одружений з двома дітьми та мешканець села Рюшлікон у Швейцарії. [14] [19] Гласенберг заплатив 360 мільйонів шведських фунтів стерлінгів (240 мільйонів фунтів стерлінгів) за Rüschlikon після флотації Glencore на Лондонській фондовій біржі . Ці гроші дали можливість мешканцям знизити ставку оподаткування на 7%, що було схвалено голосною більшістю голосів після голосування громадськості, і викликало критику з боку деяких жителів села щодо нібито суперечливої ​​ділової практики Гленкора . [19]

Рейтинг багатства
Коли в травні 2011 року Glencore плив через первинну публічну акцію, повідомлялося, що Глазенберг особисто заробляв мільярди. У 2013 році він замінив Міка Девіса на посаді генерального директора об'єднаної Glencore Xstrata із зарплатою у розмірі нерозкритої суми. [20] До 2016 року, згідно з даними Forbes Asia , Гласенберг не зміг урізати 50 найбагатших австралійців за чистою вартістю з порогом 500 мільйонів доларів США. [2] У 2017 Financial Review Список Річ оцінив чисту вартість Glassenberg за адресою A $ 6,85 млрд . [1]

Швейцарський виробник бізнес-літаків Pilatus знову відкрив книгу замовлень для свого РС-24. Коли в травні 2014 року він випустив реактивний літак Super Superatile, він призупинив продаж після того, як прийняв замовлення на 84 літаки. У той час компанія хотіла зосередитися на сертифікації та введенні в експлуатацію, не накопичуючи більшого відставання за два роки виробництва. З моменту вступу в сервіс PC-24 у лютому 2018 року, він доставив 30 літаків.

Pilatus повідомив, що флот в цілому перевищив 5 000 годин роботи, а лідер флоту - серійний номер 101, що належить фракційному провайдеру США PlaneSense, - який пролетів більше ніж 1100 таких годин.

Тим часом, Pilatus підтвердив отримання EASA та FAA схвалення для повітряного судна, яке буде експлуатуватися з грунтових злітно-посадкових смуг та для крутих підходів. Вона продовжує свою роботу з сертифікації інших типів поверхні злітно-посадкової смуги, включаючи траву.

Швейцарський виробник літаків планує в цьому році постачати 40 РС-24 і розширити виробництво до 50 літаків наступного року. Базова ціна twinjet становить $ 10,7 мільйонів доларів, в порівнянні з $ 8,9 мільйона, коли він почав приймати замовлення в 2014 році.




Aviation International News
Опубліковано 22 трав. 2019 р.



https://www.planesense.com/articles/planesense-inc-takes-delivery-of-third-pc-24-jet

 

Компанія PlaneSense розширила свій флот за допомогою третього літака Pilatus PC-24. Компанія з фракційними власниками літаків в даний час управляє одним з найбільших флотів PC-24 в світі, статус якого в даний час ділиться з Королівським Flying Doctor Service Австралії. Завдяки швидкозростаючому флоту PlaneSense сподівається на обслуговування більшої кількості клієнтів у США та міжнародних напрямках.
"Ми в захваті від продуктивності літаків PC-24", сказав Джордж Антоніадіс, президент і головний виконавчий директор PlaneSense, Inc. "Наші клієнти продовжують приймати інноваційний дизайн, простору кабіну і короткі можливості поля, які дійсно встановлюють ці літаки крім будь-якого іншого надлегкого струменя. " Лише 18 місяців тому чотири пілоти PlaneSense стали першими в світі пілотами PC-24. Зараз двадцять пілотів PlaneSense навчаються літати PC-24, включаючи перші чотири пілоти компанії PC-24. Загалом, 30 техніків з технічного обслуговування пройшли навчання для обслуговування повітряних ракет та двигунів літаків у Атласському центрі літаків, що є компанією-родичем PlaneSense, розташованій у штаб-квартирі компанії в Портсмуті, штат Нью-Йорк. Літаки накопичили більше 1200 годин польотного часу всього за трохи більше року роботи.
«Реактивний двигун PC-24 виявився дуже популярним серед клієнтів нашої дробової програми, і вони дуже раді літати в реактивному реактиві, наскільки це можливо», - додав Антоніадіс. «Ми дуже вдячні нашим клієнтам, які довіряли нам і купували акції PC-24, коли ми продовжуємо створювати програму. Їх ентузіазм щодо літака змушує нас особливо прагнути приймати поставки трьох інших струменів в нашому початковому порядку. PlaneSense, Inc. очікує постачання своїх наступних двох літаків PC-24 пізніше цього року. Остаточний реактивний літак у первісному порядку шести очікується на початку 2020 року, що також відзначає 25- й рік роботи дробової програми .

 

 "Швейцарія  18-та економіка в світі та друга за складністю економіка світу згідно до Economic Complexity Index (ECI). In 2017, Швейцарія експортувала на $ 285 мільярди та імпортувала на $ 273 мільярди, відповідно має позитивний торговий баланс в  $ 12 мільярди.
У 2017 році ВВП Швейцарії склав $ 678 мільярди, а ВВП на душу населення склав $ 64,7 тисячі.
Найбільшим видом експорту Швейцарії є золото ($ 70,3 мільярди), паковані медикаменти ($ 35,6 мільярди), кров людини або тварин ($ 21 млрд), з недорогоцінних металів годинники ($ 13,2 мільярди) та азотні гетероциклічні сполуки ($ 7,48 мільярди).
Її топ-імпорт золото ($ 70,9 мільярди), паковані медикаменти ($ 19,3 мільярди), ювелірні вироби ($ 10,9 мільярди), автомобілі ($ 10,5 мільярди) і кров людини або тварин ($ 8,52 Мільярди).
найбільші напрямки експорту Швейцарії - Німеччина ($ 48,1 мільярди), США ($ 28,4 мільярди), Китай ($ 26,1 мільярди), Індія ($ 20,9 мільярди) і Гонконг ($ 15,5 мільярди).
Найбільший імпорт з Німеччина ($ 54,6 мільярди), США ($ 21,3 мільярди), Італії ($ 20,7 мільярди), Великобританії ($ 19,3 Мільярди) і Франції ($ 16,4 Мільярди).

Швейцарія межує Австрія, Німеччина, Франція та Італія."

https://atlas.media.mit.edu/ru/profile/country/che/

Все навіть можна не дивитися - секрет на 3 хв.- "я лупив молотком по цій залізяці 30 хв, поки вона не відійшла" (с) (приблизний літературний переклад).