Лолшто?

Сейчас на пляже за спиной сидит группа русских туристов. Активно обсуждают шотландский референдум.

Квинтэсенция разговора: "Шотландцы хотели отделиться, от Англии, чтобы поддержать Россию, а США вмешались и исказили результаты референдума".

И сижу и понимаю, что уже вряд ли нибудь смогу найти с этими людьми общий язык. Наверное даже и искать не стоит. Потому, что это не только другой мир и другой менталитет, но и другая система логики и мышления, почти другой биологически вид.

Потому что в моей логике и системе мышления никакой логической связи между "Шотландцы хотели отделиться" и "поддержать Россию" в принципе не усматривается, как ни верти между собой эти два факта.

А сентенция "США исказили результаты шотландского Референдума, чтобы навредить России" в моей системе мышления может возникнуть только на фоне параноидального бреда.

(с) Андрей Шипилов

Правда від Дмитра Різниченка

Оригинал взят у irutsch в Правда від Дмитра Різниченка

    

Відомий блогер, журналіст, публіцист і громадський діяч Дмитро Різниченко сьогодні – доброволець батальйону "Донбас". Брав участь у боях під Іловайськом, отримав поранення. Говоримо про війну, політику, про що і як буде з Україною.

– Дмитре, ти зараз лікуєшся після поранення. Отже, мав час спокійно обдумати все, що зараз є з країною, нами, тобою особисто. І до яких висновків приходиш?

Вже вилікувався, поранення було на диво акуратним. Перший висновок: війна на Сході – вона як Майдан. По-перше, чим далі від неї, тим більше чуток, політики і страху; істерики в окопах значно менше, ніж на будь-якому столичному мітингу. Другий висновок: люди забагато приділяють уваги високій кабінетній політиці, чомусь думають, що на переговорах і в телефонних дзвінках між міністрами та президентами багато чого вирішується. Хоча насправді перебіг війни більше залежить від комбатів, ротних і взводних. Ну, і третій висновок: війна – це закуліcся суспільства, там люди постають такими, як є, без всяких громадських гальм. Побачивши війну, вже неможливо, як раніше, дивитися навіть на відпочиваючих людей у кафе.

– Ти бачив війну зсередини. Що тебе обнадіяло, а що розчарувало?

На війні найкращі якості людини піддаються найбільшому випробуванню – загрозою життю. Тому щедрість, доброта, справедливість, хоробрість, пронесені крізь неї, – величезна і рідкісна коштовність. Зате найгірші якості – жадібність, страх, підлість і т. д. – на війні не мають жодних перешкод і проявляються вільно, підкреслено, адже в руках автомат, а над людиною – жодної влади, жодного обмеження. У твоїй волі відібрати все, навіть життя: в таких умовах найгірше лізе з людей лютою силою.

Найбільше там обнадіяло, що люди, яких я в учебці навіть не розглядав як потенційних солдатів, несподівано виявилися хоробрими, сильними, витривалими. Найбільше розчарувало, що інші люди, які з першого погляду здавалися такими гідними, під впливом страху і жадоби поводили себе несподівано огидно.

– Тобі цей досвід додав милосердя чи, навпаки, жорстокості?

Лише трошки кращого розуміння людей.

– Коли війна закінчиться... а, до речі, як ти думаєш, надовго це все?

Дуже надовго. Воно почалося не в цьому році, а набагато-багато раніше.

... Московська пропаганда роками готувала населення до війни з нами. Ми бачили це, але були сліпі і не вірили. Ми намагалися підтримувати діалог та щось пояснювати (багато хто і досі пробує це робити). Але факт – протиріччя, які викликали цю війну, значно масштабніші, і створенням "псевдоросії" на Луганщині вони не знімаються. Коли на Хрещатику впав пам'ятник Леніну, тріснула ціла стара епоха. Нова ще не настала. І поки нове не запанує остаточно і безповоротно – війна триватиме.

( Read more... )

На заметку ватникам

Чи це порода така "данбасская" чи біс його зна!