(no subject)

Російський командир домовився з українським про припинення вогню, а вночі накрив позиції АТО “Градом

http://patrioty.org.ua/rosiyskiy-komandir-domovivsya-z-ukrayinskim-pro-pripinennya-vognyu-a-vnochi-nakriv-pozitsiyi-ato-gradom/

"зарабативаєм дєньхі"...

Дмитрий Чикуров
3 год ·
Перший раз нам відмовили в допомозі....
Перші і єдині...
Просили на прилади нічного бачення 30 тис. грн. (на 10 штук)...
Навіть зустрітися не захотіли...
Сказали, що вони і так допомагають своїм співробітникам, які в АТО...
з.і. слава Богу, що допомагають...

ПАО "Полтавский завод медицинского стекла"
- изготовление продукции гарантированного качества; - постоянное изучение потребностей и ожиданий потребителей; - отличное качество обслуживания потребителей на предприятии; - соблюдение сроков изготовления и поставки...
MEDICALGLASS.COM.UA




"Tatiana Attika

Ладно... хоть так. А бывает еще хуже: ЗАТ "Укршампіньйон" ("Верес" тм) в особі директора підприємства Василя Єременка заявив, що його принципова позиція - не допомагати Українській армії. Просили не грошей, до речі. Просили всього лише дати ящиків з-під міцелію, які підприємство викидає на сміття, а нам би в них було зручно пакувати продукти для перевезення їх в зону АТО.Навіть не коментую. (А уж как вата этому радуется в своих контактиках и одноглазниках!)"
2 год · Подобається · 1

Хоч і пізно але все одно треба щось робити!

Denys Bigus
4 год · Змінено ·
Рубрика "иду на вы". Без всякой секретности внаглую сообщаю, что мы расследуем деятельность Киевэнерго. Если вы что-то знаете - пишите в "nGroshi@gmail.com". Принимаем документы, инсайды и прочую информацию о деятельности. С удовольствием познакомлюсь с сотрудниками. Анонимность и всё такое.
Один из вопросов : "Енергосервіс" АЕК "Київенерго" и філіал "Енергосервіс Київенерго" - одно и то же ведь?
Да и вообще, давайте поговорим за энергетичку. А то холодно, блять.

(no subject)

(no subject)

Вірш з війни

"Кіборг' Вадим Вовк що захищає Донецький аеропорт написав пронизливий вірш-звертання до українців:

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла."