Потрібна допомога

"Sergiy Kondratenko поділився цим уперше в спільноті УКРОП :

Taras Bilan:
4-ий місяць виготовляємо станки до кулемету ДШК. Замовлень ще на 3 місяці , як мінімум. Наші станки кращі ніж Миколаївського оборонного заводу. Не клинять . Працюють безвідмовно, як автомат Калашникова…
Собівартість одного –3000грн. Бійцям віддаємо безкоштовно.
Ресурси починають вичерпуватись.
Враховуючи це, просимо всіх розповсюдити нашу інформацію про потреби в брухті чорного металу (міняємо на Вторметах на потрібне нам залізо). Та невеликих, але вкрай потрібних фінансових ресурсах.
Можливо хтось зможе розповсюдити цю інформацію в будинку де проживає, можливо є підприємець, що надасть на місяць свій бік-борд чи сіті-лайт?
Декілька днів тому спілкувався з командиром одного з підрозділів. Він сказав: « Братушкі ! Нам хотя б дві установки! Дуже треба! …
Ви кажете , що не маєте ресурсів. В кінці місяця зарплата, ми збиремо з бійців і оплатимо…»
І що робити після таких слів? Рука не підніметься з солдата за станки кошти збирати…
А з іншої сторони де взяти гроші за фрезерні роботи, на круги обрізочні, дріт до зварки (напівавтомат), ремонт болгарок, і т.д.
То ж і звертаємось до Тернополян. До тих, чиє місто називають серцем Західної України:
Хто чим може, допоможіть…
Волонтери Складу по збору допомоги воїнам АТО ( м.Тернопіль, Східний масив, вул. Ак. Дністрянського 10, тел. 0685874553) , Тарас Білан"

Бабуся Люда

Originally posted by bilozerska at Бабуся Люда

Знайомтесь, це бабуся Люда. Їй 86 років. Вона волонтер. У рідному селі бабуся вирощує квіти і різну городину, продає це в Дніпропетровську і всі зароблені гроші витрачає на допомогу бійцям.Вона варить супчики і возить їх пораненим у лікарню імені Мечникова.

Решту часу бабуся Люда проводить у місці, що стало вже у певних колах мало не культовим. Воно, як і однойменна група у Фейсбук, називається "Вокзал Днепр". Група волонтерів з "Фонду оборони країни" організувала на Дніпропетровському залізничному вокзалі куточок відпочинку для військових. Людям у формі там наливають чай і каву, годують бутербродами, дають з собою "тормозок" у дорогу. Є навіть вай-фай і невеличка бібліотека.



Дівчата-волонтерки ходять зустрічати потяги, виловлюють на платформі військових і кличуть на чай-каву. У витоків цієї ініціативи стояла пані Марта (на фото у центрі) та її друзі.

( Read more... )

Фото Ольги Гончарової і Олени Білозерської