![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Генетичні дегенерати! Поколіннями....
Feb. 18th, 2016 12:17 am
Feb. 18th, 2016
Вчера я написал про луганский детский журнал "вежливые человечки" (с участием таких персонажей как Гнуланд, Фашистон, Большой Свин и т.п.).
Все, конечно, покрутили пальцем у виска - детей жалко. Ок, что скажете про "повстанську абетку", Алярмика і "країну ліліпутінів"? У Алярмика (это персонаж - главный герой) есть своя страница на фейсбуке.
Автор абетки - Олег Витвицкий - очень гордится своим персонажем и его приключениями. Вот, к примеру, "Алярмик в країні ліліпутінів":
"Ліліпутіни підступні та зазомбовані людці, якими керує предсєдатєль Троль". Прочие персонажи: Жирик Лилипутинский, Алина Распутина и Медведь Валуевский (уголовные кликухи, не иначе).
Дети должны знать правду про Масковію. "Масковія - це ханство страху":
( Read more... )
Идем дальше: Йосипко, Адольфик і Ліліпутін:
( Read more... )
Я уже предвижу удивленные вопросы - а что не так? Может быть, тебе нравится "Масковія" и "русский мир"? Читатели моего журнала хорошо знают, как я "люблю" "русский мир". Вот только ХАМАСизацию детей, "октябрят-героев" не очень люблю, даже не знаю, почему. На хрена эта муть про Московию младшим школьникам? Надо обязательно успеть первым промыть мозг, пока не промыл кто-то другой? И чем наши дети будут отличаться от зомбированных "новороссов"? Ну да, у нас разведчики - у них шпионы. Вот только расчеловечивая врага, вы в первую очередь расчеловечиваете детей. Воспитать ненависть всегда можно успеть.
Олег Витвицкий иронизирует (или не иронизирует?): "повертаюсь до активної діяльності у сфері бандерівського зомбування молодого покоління українців":
( Read more... )
"Цільова аудиторія - першокласники" (на картинке догорает Кремль):
( Read more... )
Но давайте вернемся к персоне автора. Олег, между прочим, был кандидатом в мэры Тернополя:
( Read more... )
"Московська пропаганда боїться твоєї абетки" (really? а мне кажется, кремль аплодирует), "дуже важливо на посаді мера приймати правільні, ідеологічно виважені рішення":
( Read more... )
К слову о "московской пропаганде" - разумеется, она не прошла мимо. Хотя по привычке решили приврать, но это мелочи.
Как это часто бывает с патриотами, у них есть прекрасные друзья. Ролик с абеткой выложил на ютуб Виталий Цимбалюк:
( Read more... )
Это интересный персонаж. Виталий руководит ГО «Тернопіль Європейський». Активистом этой организации является и Олег. Виталий Цимбалюк - потомственный политик. Его отец Михаил был главой Львовской и Тернопольской (дважды) обладминистраций при Кучме и Януковиче. Михаил Цимбалюк также является генерал-лейтенантом милиции. Совсем неудивительно, что у такого заслуженного отца сын тоже добился заметных успехов в политике.
В 2010 году Виталий стал депутатом тернопольского горсовета от "Партии Регионов":
( Read more... )
Фракцию "ПР" Цимбалюк, конечно же, покинул. Угадайте, когда? 21 февраля 2014 года! Вот здесь про это подробнее. А его отец год назад возглавил львовское отделение "БЮТ".
Теперь бывший "регионал" надел вышиванку, раздает "повстанську абетку" и поддерживает новые патриотические лица. Вы удивлены? Я нет.
PS просьба любителям "русского мира", СССР и "одногонарота" избавить меня от своих комментов к этому посту, тут не до вас.
Все, конечно, покрутили пальцем у виска - детей жалко. Ок, что скажете про "повстанську абетку", Алярмика і "країну ліліпутінів"? У Алярмика (это персонаж - главный герой) есть своя страница на фейсбуке.
Автор абетки - Олег Витвицкий - очень гордится своим персонажем и его приключениями. Вот, к примеру, "Алярмик в країні ліліпутінів":
"Ліліпутіни підступні та зазомбовані людці, якими керує предсєдатєль Троль". Прочие персонажи: Жирик Лилипутинский, Алина Распутина и Медведь Валуевский (уголовные кликухи, не иначе).
Дети должны знать правду про Масковію. "Масковія - це ханство страху":
( Read more... )
Идем дальше: Йосипко, Адольфик і Ліліпутін:
( Read more... )
Я уже предвижу удивленные вопросы - а что не так? Может быть, тебе нравится "Масковія" и "русский мир"? Читатели моего журнала хорошо знают, как я "люблю" "русский мир". Вот только ХАМАСизацию детей, "октябрят-героев" не очень люблю, даже не знаю, почему. На хрена эта муть про Московию младшим школьникам? Надо обязательно успеть первым промыть мозг, пока не промыл кто-то другой? И чем наши дети будут отличаться от зомбированных "новороссов"? Ну да, у нас разведчики - у них шпионы. Вот только расчеловечивая врага, вы в первую очередь расчеловечиваете детей. Воспитать ненависть всегда можно успеть.
Олег Витвицкий иронизирует (или не иронизирует?): "повертаюсь до активної діяльності у сфері бандерівського зомбування молодого покоління українців":
( Read more... )
"Цільова аудиторія - першокласники" (на картинке догорает Кремль):
( Read more... )
Но давайте вернемся к персоне автора. Олег, между прочим, был кандидатом в мэры Тернополя:
( Read more... )
"Московська пропаганда боїться твоєї абетки" (really? а мне кажется, кремль аплодирует), "дуже важливо на посаді мера приймати правільні, ідеологічно виважені рішення":
( Read more... )
К слову о "московской пропаганде" - разумеется, она не прошла мимо. Хотя по привычке решили приврать, но это мелочи.
Как это часто бывает с патриотами, у них есть прекрасные друзья. Ролик с абеткой выложил на ютуб Виталий Цимбалюк:
( Read more... )
Это интересный персонаж. Виталий руководит ГО «Тернопіль Європейський». Активистом этой организации является и Олег. Виталий Цимбалюк - потомственный политик. Его отец Михаил был главой Львовской и Тернопольской (дважды) обладминистраций при Кучме и Януковиче. Михаил Цимбалюк также является генерал-лейтенантом милиции. Совсем неудивительно, что у такого заслуженного отца сын тоже добился заметных успехов в политике.
В 2010 году Виталий стал депутатом тернопольского горсовета от "Партии Регионов":
( Read more... )
Фракцию "ПР" Цимбалюк, конечно же, покинул. Угадайте, когда? 21 февраля 2014 года! Вот здесь про это подробнее. А его отец год назад возглавил львовское отделение "БЮТ".
Теперь бывший "регионал" надел вышиванку, раздает "повстанську абетку" и поддерживает новые патриотические лица. Вы удивлены? Я нет.
PS просьба любителям "русского мира", СССР и "одногонарота" избавить меня от своих комментов к этому посту, тут не до вас.
Два роки....
Feb. 18th, 2016 05:32 pm""ВІТОРОК. У лютому, 18-го, Олег оголосив повну мобілізацію. Це був вівторок. Здалека пахло весною і якоюсь суєтою...Не кров'ю. Не жертвами. Не героями. Я не мала жодного відчуття якогось здвигу.
Просто робиш те, що мусиш. Зранку рушили на Верховну Раду: ми, депутати, до законодавчої праці, організована громада під Раду з протестом вимагати змін до Конституції – з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Тепер розумію: коли нема у більшості суспільства національного самоусвідомлення, то з цієї зміни – як з козла молока", - пише в своєму блозі для сайту "Українська правда" депутат Верховної Ради України VII скликання, член Політради ВО "Свобода" Ірина Фаріон.
"У Раді тодішній голова В. Рибак викликав до себе віце-спікера Руслана Кошулинського і заявив йому, що той закликає на вулиці "бойовиків" до збройного перевороту в державі... Себто готувався сценарій звинуватити ВО "Свобода" у підготовці до військового перевороту, що цілком унеможливило б підтримку Европи та Америки. У разі цього Україна опинилася б наодинці з маріонеткою Януковичем та Путіним. Думаю, що наші тодішні союзники цього також очікували і були б задоволені з такої нейтралізації "Свободи". Цей сценарій не зуміли втілили: Свободу не вдалося використати у путінсько-ригівській грі. Ми не стали маріонетками у нічиїх лабетах: знали найважливіше – Майдан, себто хвилю ПРОТЕСТУ, треба тримати.
Опозиція покидала Раду, передчуваючи свої арешти. Більшість депутатів-опозиціонерів ішли на Майдан. Вже були перші смерті, серед них і мого побратима СЕРГІЯ ДІДИЧА неподалік Будинку офіцерів і Маріїнського парку. Рада була оточена тітушками. Ми вирішили йти просто на них. Вулиця Інститутська – без бруківки, закривавлена. На Майдан націлені "беркути". Його територія щоразу звужувалася. Пішла до сцени. Виступила. Попередила жінок, що створено спеціяльний коридор, аби можна було у разі наступу "беркутів" відступати у бік Михайлівського Собору. Дехто казав: "Чи нас не покинете?". Була в шоці від цієї підозри. Ніхто з жінок з Майдану не пішов. Була на Майдані десь до другої ночі. Згадала, що в готелі флешка з дисертацією, а під готелем тьма-тьмуща беркутівні. Вирішила негайно йти в номер забрати найцінніше – дисертацію. Підбила на це кількох своїх побратимів. Перелізли вночі через барикаду біля філармонії. Зайшли до готелю поза спинами янучарів. Хлопці, нардепи-свободівці Р. Марцинків, О. Панькевич і О. Сич, повернулись на Майдан. Горіла профспілка. Правому сектору дали вказівку негайно забратися з профспілки. Тому нікого з них у ті тривожні дні і ночі на Майдані НЕ було. Тому з них ніхто не загинув. Не було також прославленої (розумій – пропіяреної) Самооборони Парубія...
СЕРЕДА. Вдень, була на Майдані серед людей. Їх суттєво поменшало. Ввечері, як звикло, о 19.00 вийшла до слова на сцену. Зустрілася перед сценою з Луценком – тим страшним демагогом-пустуном. Просив, аби я його пропустила до слова першим. Ні!!! Коли йшла майданом, чула його заклики до зброї. Зупинилась від усвідомлення можливої трагедії... Зброя у нестріляних руках Майдану і до зубів озброєний ворог? Кому це треба? Хто за це відповідатиме? Чому юрба кричить Луценкові: "Слава!". Інстинкти і глупота?
ЧЕТВЕР. Ніч була престрашна. Весь час вибухали світлошумові гранати і надривний голос команд Нищука. Провалилась у сон десь надранок у 5-ій. О 9.10 збігла вниз зі свого 11-го поверху до холу готелю "Україна". Заносили перших поранених. Перша допомога була від лікаря зі Львівщини, що ночувала у номері І. Сех, привізши перед тим до Києва реанімомобіль. Згодом долучився Червоний Хрест, а вже потім основна піярниця-лікарка Богомолець, що стала до звичної для себе роботи на Майдані: давати інтерв'ю...
Убитих і поранених все прибувало. Хол готелю Україна ліворуч став операційною, праворуч – моргом. Серед убитих впізнала трьох своїх побратимів-свободівців: Олега Ушневича, Сергія Бондарчука і Миколу Дзявульського. Останні два – учителі, помічники нардепа Ігоря Сабія. Виконувала функцію прибиральниці при медиках: підбирала до сміттєвого мішка шприци, ліки, бинти, вату, змивала кров з мармурової плитки, стягувала з убитих і поранених заюшені кров'ю шапки, черевики, куртки... Жодних сліз. Тільки думка про вендету. Все це пахло святістю. Розуміла: це перший дотик до ще теплого Безсмертя. Хотілося максимально довго бути при цих обраних героях чи жертвах, що відрухово стали творцями нашої історії...
Підійшов нардеп Швайка. Сказав, що всі депутати-опозиціонери негайно мають зібратися у якомусь приміщенні на Хрещатику. Дивно було чути якість слова. Горе безслівне. Його треба випити самому і до дна. Не відпускала коротенька ниточка життя поранених, а особливо мертвих. Ми, всі українці, – це нескінченна линва у потоці часу між життям і смертю. Тримаймо один одного. Не даймо обірватися цьому генетичному зв'язкові боротьби між Смертністю і Безсмертям.
По обіді Руслан Кошулинський першим пішов у Раду і напрацював всі необхідні документи для усунення від влади Януковича і негайного повернення внутрішніх військ у місця постійної дислокації.
... Українське суспільство не віднайшло у собі сили втримати цей черговий знаковий зв'язок між смертю і безсмертям. Пристосуванство і страх перемогли. 25 травня 2014 року, обираючи Порошенка за президента, суспільство ВДРУГЕ розстріляло Героїв Небесної Сотні", - зазначила пані Фаріон.
Просто робиш те, що мусиш. Зранку рушили на Верховну Раду: ми, депутати, до законодавчої праці, організована громада під Раду з протестом вимагати змін до Конституції – з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Тепер розумію: коли нема у більшості суспільства національного самоусвідомлення, то з цієї зміни – як з козла молока", - пише в своєму блозі для сайту "Українська правда" депутат Верховної Ради України VII скликання, член Політради ВО "Свобода" Ірина Фаріон.
"У Раді тодішній голова В. Рибак викликав до себе віце-спікера Руслана Кошулинського і заявив йому, що той закликає на вулиці "бойовиків" до збройного перевороту в державі... Себто готувався сценарій звинуватити ВО "Свобода" у підготовці до військового перевороту, що цілком унеможливило б підтримку Европи та Америки. У разі цього Україна опинилася б наодинці з маріонеткою Януковичем та Путіним. Думаю, що наші тодішні союзники цього також очікували і були б задоволені з такої нейтралізації "Свободи". Цей сценарій не зуміли втілили: Свободу не вдалося використати у путінсько-ригівській грі. Ми не стали маріонетками у нічиїх лабетах: знали найважливіше – Майдан, себто хвилю ПРОТЕСТУ, треба тримати.
Опозиція покидала Раду, передчуваючи свої арешти. Більшість депутатів-опозиціонерів ішли на Майдан. Вже були перші смерті, серед них і мого побратима СЕРГІЯ ДІДИЧА неподалік Будинку офіцерів і Маріїнського парку. Рада була оточена тітушками. Ми вирішили йти просто на них. Вулиця Інститутська – без бруківки, закривавлена. На Майдан націлені "беркути". Його територія щоразу звужувалася. Пішла до сцени. Виступила. Попередила жінок, що створено спеціяльний коридор, аби можна було у разі наступу "беркутів" відступати у бік Михайлівського Собору. Дехто казав: "Чи нас не покинете?". Була в шоці від цієї підозри. Ніхто з жінок з Майдану не пішов. Була на Майдані десь до другої ночі. Згадала, що в готелі флешка з дисертацією, а під готелем тьма-тьмуща беркутівні. Вирішила негайно йти в номер забрати найцінніше – дисертацію. Підбила на це кількох своїх побратимів. Перелізли вночі через барикаду біля філармонії. Зайшли до готелю поза спинами янучарів. Хлопці, нардепи-свободівці Р. Марцинків, О. Панькевич і О. Сич, повернулись на Майдан. Горіла профспілка. Правому сектору дали вказівку негайно забратися з профспілки. Тому нікого з них у ті тривожні дні і ночі на Майдані НЕ було. Тому з них ніхто не загинув. Не було також прославленої (розумій – пропіяреної) Самооборони Парубія...
СЕРЕДА. Вдень, була на Майдані серед людей. Їх суттєво поменшало. Ввечері, як звикло, о 19.00 вийшла до слова на сцену. Зустрілася перед сценою з Луценком – тим страшним демагогом-пустуном. Просив, аби я його пропустила до слова першим. Ні!!! Коли йшла майданом, чула його заклики до зброї. Зупинилась від усвідомлення можливої трагедії... Зброя у нестріляних руках Майдану і до зубів озброєний ворог? Кому це треба? Хто за це відповідатиме? Чому юрба кричить Луценкові: "Слава!". Інстинкти і глупота?
ЧЕТВЕР. Ніч була престрашна. Весь час вибухали світлошумові гранати і надривний голос команд Нищука. Провалилась у сон десь надранок у 5-ій. О 9.10 збігла вниз зі свого 11-го поверху до холу готелю "Україна". Заносили перших поранених. Перша допомога була від лікаря зі Львівщини, що ночувала у номері І. Сех, привізши перед тим до Києва реанімомобіль. Згодом долучився Червоний Хрест, а вже потім основна піярниця-лікарка Богомолець, що стала до звичної для себе роботи на Майдані: давати інтерв'ю...
Убитих і поранених все прибувало. Хол готелю Україна ліворуч став операційною, праворуч – моргом. Серед убитих впізнала трьох своїх побратимів-свободівців: Олега Ушневича, Сергія Бондарчука і Миколу Дзявульського. Останні два – учителі, помічники нардепа Ігоря Сабія. Виконувала функцію прибиральниці при медиках: підбирала до сміттєвого мішка шприци, ліки, бинти, вату, змивала кров з мармурової плитки, стягувала з убитих і поранених заюшені кров'ю шапки, черевики, куртки... Жодних сліз. Тільки думка про вендету. Все це пахло святістю. Розуміла: це перший дотик до ще теплого Безсмертя. Хотілося максимально довго бути при цих обраних героях чи жертвах, що відрухово стали творцями нашої історії...
Підійшов нардеп Швайка. Сказав, що всі депутати-опозиціонери негайно мають зібратися у якомусь приміщенні на Хрещатику. Дивно було чути якість слова. Горе безслівне. Його треба випити самому і до дна. Не відпускала коротенька ниточка життя поранених, а особливо мертвих. Ми, всі українці, – це нескінченна линва у потоці часу між життям і смертю. Тримаймо один одного. Не даймо обірватися цьому генетичному зв'язкові боротьби між Смертністю і Безсмертям.
По обіді Руслан Кошулинський першим пішов у Раду і напрацював всі необхідні документи для усунення від влади Януковича і негайного повернення внутрішніх військ у місця постійної дислокації.
... Українське суспільство не віднайшло у собі сили втримати цей черговий знаковий зв'язок між смертю і безсмертям. Пристосуванство і страх перемогли. 25 травня 2014 року, обираючи Порошенка за президента, суспільство ВДРУГЕ розстріляло Героїв Небесної Сотні", - зазначила пані Фаріон.
Годовщина киевских боев 18 февраля
Feb. 18th, 2016 08:48 pmДля киевлян по понятным причинам события 18-21 февраля до сих пор самое жуткое воспоминание. Мы же зарубу в Иловайске, ДАП и Дебальцево видели только в интернете (за исключением солдат и волонтеров). А 18 февраля в Киеве наблюдали в живую десятки тысяч (может быть, сотни). Я в боях не участвовал, врать не стану, но из Октябрьского уехал по счастливой случайности за 15 минут до штурма Беркута. Повезло. А это видео для меня до сих пор одно из самых жутких за всю войну.
Оригинал взят у![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
tyler78 в Годовщина киевских боев 18 февраля
Оригинал взят у
tyler78 в Годовщина киевских боев 18 февраляДля меня бойня 18 февраля всегда была еще более жуткой, чем расстрел 20 февраля. Когда беркутовцы, ввшники и титушки отрезали часть майдановцев от своих в Мариинке, забивая дубинками и расстреливая.
Это нельзя ни забыть, ни простить, пусть хоть все убийцы сбегут в Россию. Украина никогда не будет прежней. Не забывайте это никогда.
------------------------------
Список погибших в Мариинке с обстоятельствами гибели от Юрия Бутусова.
Это нельзя ни забыть, ни простить, пусть хоть все убийцы сбегут в Россию. Украина никогда не будет прежней. Не забывайте это никогда.
------------------------------
Список погибших в Мариинке с обстоятельствами гибели от Юрия Бутусова.
Поясніть Березюку, що «політична відповідальність» (с) це плюнути на свою партію і допомагати країні! А не плюнути на країну і допомагати партії!
Originally posted by mysliwiec at Радянська цивілізація - модифікована російська цивілізація.
mysliwiec at Радянська цивілізація - модифікована російська цивілізація.Звідси - єдино можливий логічний висновок :
- дерадянизація України дорівнює дерусифікації України.
Набагато жахливіше "для руского уха" звучить те саме, записане за правлами математики
(від перестановки доданків сума не змінюється),
коли першопричина виноситься на перше місце:
дерусифікація України дорівнює дерадянизації України.
І ось що ще явно показали нам роки, що пройшли після розпаду СРСР.
Виявляється, практично вся система радянського правління з деякими модифікаціями, більше косметичними, може зберігатися й без комуністичної ідеології!
Їй треба було трохи віддихатися після великих потрясінь, потіснити криміналітет, що затишно влаштувався було біля розбитого корита, розігнати зграйку олігархів і... Як казав поет - зітри випадкові риси-і ти побачиш - ... самі розумієте що.
Виявилося, що не обов'язково тіснити літературу і живопис, вірніше, іноді доводиться, але так. для порядку. а все тому, що не надає література впливу на політичну ситуацію. Так вона і раніше не зробила б, дарма Політбюро хвилювалося.
Друкували б собі Доктора Живаго з Іваном Денисовичем, порошилися би книжки на полицях районних бібліотек. Виявляється можна випускати людей за кордон, погуляти, пожити і - назавжди. Тому що без цих людей можна легко обійтися.
І ще зрозуміліше стало, що ці риси "радянської цивілізації" не тільки збереглися ПІСЛЯ, але і благополучно існували ДО.
І багато чого, що здавалося нам коли-то визначальними рисами "совка", сьогодні все частіше видається сутнісними особливостями традицій владарювання і не лише в окремо взятій країні.
Ось і залишилися від радянської цивілізації в пам'яті народній - прапори, портрети, значки, листівки, дешеві пиріжки і легендарний салат олів'є до новорічного столу.
До речі, в Криму на Новий 2013 рік справжню ходинку влаштували навколо цього салату легендарного.
Для мене отой натовп біля олів"є -халяв"є був однією з прелюдий до анексії Криму.
І старі пісні про головне. І старі, що дихають на ладан правителі. І гумор, політичні анекдоти, які марно намагаються пристосувати до теперішнього часу. Не смішно.
А сталінські табори, цензура, злидні, озвірілі черги - зникли. Нікому не цікаво.
Мені б хотілося додати хоч щось за трьома пунктами:
1.
Радянська цивілізація - модифікована російська цивілізація.
Тому, чим далі вона йде в минуле, тим важливіше для нас( Read more... )
Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
- дерадянизація України дорівнює дерусифікації України.
Набагато жахливіше "для руского уха" звучить те саме, записане за правлами математики
(від перестановки доданків сума не змінюється),
коли першопричина виноситься на перше місце:
дерусифікація України дорівнює дерадянизації України.
І ось що ще явно показали нам роки, що пройшли після розпаду СРСР.
Виявляється, практично вся система радянського правління з деякими модифікаціями, більше косметичними, може зберігатися й без комуністичної ідеології!
Їй треба було трохи віддихатися після великих потрясінь, потіснити криміналітет, що затишно влаштувався було біля розбитого корита, розігнати зграйку олігархів і... Як казав поет - зітри випадкові риси-і ти побачиш - ... самі розумієте що.
Виявилося, що не обов'язково тіснити літературу і живопис, вірніше, іноді доводиться, але так. для порядку. а все тому, що не надає література впливу на політичну ситуацію. Так вона і раніше не зробила б, дарма Політбюро хвилювалося.
Друкували б собі Доктора Живаго з Іваном Денисовичем, порошилися би книжки на полицях районних бібліотек. Виявляється можна випускати людей за кордон, погуляти, пожити і - назавжди. Тому що без цих людей можна легко обійтися.
І ще зрозуміліше стало, що ці риси "радянської цивілізації" не тільки збереглися ПІСЛЯ, але і благополучно існували ДО.
І багато чого, що здавалося нам коли-то визначальними рисами "совка", сьогодні все частіше видається сутнісними особливостями традицій владарювання і не лише в окремо взятій країні.
Ось і залишилися від радянської цивілізації в пам'яті народній - прапори, портрети, значки, листівки, дешеві пиріжки і легендарний салат олів'є до новорічного столу.
До речі, в Криму на Новий 2013 рік справжню ходинку влаштували навколо цього салату легендарного.
Для мене отой натовп біля олів"є -халяв"є був однією з прелюдий до анексії Криму.
І старі пісні про головне. І старі, що дихають на ладан правителі. І гумор, політичні анекдоти, які марно намагаються пристосувати до теперішнього часу. Не смішно.
А сталінські табори, цензура, злидні, озвірілі черги - зникли. Нікому не цікаво.
Мені б хотілося додати хоч щось за трьома пунктами:
1.
Радянська цивілізація - модифікована російська цивілізація.
Тому, чим далі вона йде в минуле, тим важливіше для нас( Read more... )
Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
- И как у вас сейчас?
- У нас? У нас тушонка. Свиная. Впервые мы поняли, КАКИЕ продукты нам должны были выдавать.
- А поддоны?
- Поддоны каждому солдату. Вот плёнку вы прислали, и вообще станет хорошо.
- Сегодня комиссия приезжала. Генерааааалы... Уже правильно приехали, в резиновых сапогах. Побегали по грязи. Правда, застряли маленько. Ну, мы их вытащили. Чего ж генералам в грязи пропадать?
- Не репрессируют? Не наезжают?
- Не. До смешного. Подходят к каждому бойцу, берут за петельку и спрашивают, чего надо. Чего не хватает и чем помочь.
- От падлы.
- Так точно.
Телезритель из Киева интересуется - это что, надо было поднимать шум на всю страну, чтобы СТАЛО КАК НАДО?
А без шума что, нельзя?
Просто работать.
Просто не воровать.
Просто - делать своё дело...
- Сказали, скоро в АТО выходим. Сменим Энную бригаду в Энном секторе.
- Ого. Там будет жарко, вы в курсе?
- Так мы к жаре привыкли. Не с гражданки на этот полигон пришли.
Спасибо всем за репосты.
Всё правильно сделали.
И - видео.
https://www.youtube.com/watch?v=0e4kQwZMT0k
Здесь благодарность вам, люди. В первую очередь вам. Именно на ваши деньги были закуплены:
- плёнка
- автоинструменты
- влажные салфетки в промышленных масштабах
- ёмкости для воды
- рукавицы рабочие
- носки...........................
Ф.О.Н.Д продолжает работу.
Работы немало.
Вот наши реквизиты
- У нас? У нас тушонка. Свиная. Впервые мы поняли, КАКИЕ продукты нам должны были выдавать.
- А поддоны?
- Поддоны каждому солдату. Вот плёнку вы прислали, и вообще станет хорошо.
- Сегодня комиссия приезжала. Генерааааалы... Уже правильно приехали, в резиновых сапогах. Побегали по грязи. Правда, застряли маленько. Ну, мы их вытащили. Чего ж генералам в грязи пропадать?
- Не репрессируют? Не наезжают?
- Не. До смешного. Подходят к каждому бойцу, берут за петельку и спрашивают, чего надо. Чего не хватает и чем помочь.
- От падлы.
- Так точно.
Телезритель из Киева интересуется - это что, надо было поднимать шум на всю страну, чтобы СТАЛО КАК НАДО?
А без шума что, нельзя?
Просто работать.
Просто не воровать.
Просто - делать своё дело...
- Сказали, скоро в АТО выходим. Сменим Энную бригаду в Энном секторе.
- Ого. Там будет жарко, вы в курсе?
- Так мы к жаре привыкли. Не с гражданки на этот полигон пришли.
Спасибо всем за репосты.
Всё правильно сделали.
И - видео.
https://www.youtube.com/watch?v=0e4kQwZMT0k
Здесь благодарность вам, люди. В первую очередь вам. Именно на ваши деньги были закуплены:
- плёнка
- автоинструменты
- влажные салфетки в промышленных масштабах
- ёмкости для воды
- рукавицы рабочие
- носки...........................
Ф.О.Н.Д продолжает работу.
Работы немало.
Вот наши реквизиты