Тегеранський залізничний вокзал, або останнє відрядження архітектора Городецького

З уроків шкільної історії я виразно запам’ятав, що найвидатніший київський архітектор Владислав Городецький провів останні роки свого життя в Тегерані. В столицю Персії (Ірану) Городецький поїхав, як би зараз сказали, в ролі експата на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць» за запрошенням американської фірми «Генрі Улен і К°». Городецький провів в Тегерані всього два роки, з 1928 по 1930, але цього вистачило, щоби встигнути увійти в історію іранської столиці. За його проектом було збудовано будівлю головного залізничного вокзалу. Не думав, що колись побачу цю споруду вживу, але тим більше було моє захоплення. Захоплення скоріше не від самої споруди, а від факту, що я знайшов її, немов додав в колекцію витворів мистецтва, поставив на одну полицю з будинком із химерами, костелом св Миколая, будинком художнього музею та караїмської кенаси.

До речі, цікавим фактом з біографії Городецього є те, що він був не тільки міським будівничим (читай головним архітектором) Києва, а й власником цементного заводу. Більшість замовлень Городецький виконував з бетону власного виробництва. Тобто бачимо, що з історичної перспективи немає нічого дивного та зрадницького в тому, що Київрада повна забудовників. Біда в тому, що рівень амбіцій та професіоналізму цих людей є примітивним. Їм, на відміну від Городецького, не цікаво будувати в ногу з часом, не цікаво залишити після себе шедевр. Що їм цікаво? Інтер’єр в стилі Пшонки, і заради цього вони збудують все що завгодно, однаково куплять.

( Read more... )

Юлька не голосує за санкції проти кацапії

разом з ригами...

Перегонівка

Originally posted by dniprovych at Перегонівка

1. Велоподорож починається з села Чапаєвка Козельщинського району, звідти ми і стартуємо. Перше село по дорозі Сухе. Малесеньке село з великою кількістю покинутих дворів знаходиться в мальовничій місцевості. В селі знаходиться державний літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара. Олесь Гончар - класик радянської літератури, провів тут своє дитинство. В 3 роки, після смерті матері його забрали в село рідні дід і бабуся.  Ходив майбутній письменник у семирічну школу аж у село Бреусівка, сусіднього, Козельщинського району,  а це приблизно кілометрів десять до Сухої безкінечними полями і посадками. Саме про це він і писав в оповіданні «Ода тій хаті, що в снігах».  Відомим його твором є "Собор", за який він піддавався критики і травлі.

2. В цей день якраз було свято Трійці і біля музею було людно. З 2006 року в день Святої Трійці проводиться традиційний захід «Зелене свято Гончарового дитинства», який щорічно відвідують шановані гості з різних міст України: письменники, журналісти, громадські та політичні діячі, поціновувачі творчості класика української літератури.

Читати далі

Австрія. Загальні враження.

Нарешті, добрався написати про Австрію Кооолись, дуже давно, ще перед Новим Роком, починаючи писати про Німеччину, я про це згадував.

І ось, да, не пройшло і пів року :)

Намагався згадати перші та й загалом, якісь узагальненні враження про цю країну, подібно до інших — які асоціації, перші думки, порівняння уявлень з реальністю, можливо ще щось цікаве, що склалося в голові і розумію, що такого майже нічого не лишилося. Чи то це дуже давно було, чи то свіжіші події від всякого різного наклалися зверху і перезаписали ті ділянки пам'яті, не знаю. А може я більше спав чим дивися у вікна :)

Чи не найяскравішим враженням стали газоноподібні луки та поля. Частина переїздів пройшла в передгір'ях Альп


( Всяке-різне, в більшості приальпійське... )

Так ось ти яка - законна процедура відбору ДНК

Originally posted by endryx at Так ось ти яка - законна процедура відбору ДНК

Передісторія: https://www.facebook.com/olga.khudetska/posts/1788199538081635

А ось і версія прокуратури не забарилась: http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=188730

Рівне

Originally posted by freckle06 at Рівне

І так дослідивши Клевань, вирушаємо на Рівне, до нього всього якихось 26 км. Сіли в маршрутку Клевань-Рівне, яка ще покружляла містечком, я спочатку намагалася дивитися у вікно, а потім таки задрімала, прокидалася лише від того, що стукалася головою у скло, але і то лише на мить. Остаточно прокинулася вже тоді, коли маршрутка вкотилася у місто.

( Прогулянка містом... )

Я думав що там хоч галасюк більш менш розумний...