20.03.2015
Mar. 20th, 2015 08:50 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pictermanOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
vivagor at 20.03.2015
vivagor at 20.03.2015 Працювали у Дронівці.
За час моїх останніх відвідин село майже не змінилося. Тільки місцеві стали суворішими. Оповідають за бої улітку 2014:
- На ямпільському перехресті стояло дві батареї – гатили у напрямку Рубіжного. А звідти – били по ним. З боку Миколаївки, що під Слов’янськом стріляли у напрямку Сіверська, а звідки – відповідали; усе над нами пролітало. Вісім будинків розвалено, у багатьох шибки повилітали, а одного разу літак з низької висоти по нашому пляжу ракету випустив...
Наскільки я знав ситуацію, такого одночасно бути не могло. У різні періоди війни – так, але не водночас. Люди схильни валити усе до купи і перебільшувати.
Усі ці побрехеньки оповідав старий комуняка, який раз по раз обурювався українськими військовими, які ходять з автоматами за плечима.
- От хіба так можна? Я за СРСР! Ми тоді при комунізмі жили. І усі строєм ходили. Без зброї. Навіщо вони озброєні?
От би йому гарно було, якби українська армія ходила беззбройна, а ворог її безкарно розстрілював.
Більше подробиць визнати не вдалося – чоловік узявся бідкатися за рідного брата, який його образив і неправильно поділив землю. Ось вона, свята і неприкрита правда! Так і пре. З рідним братом спільної мови знайти не може, а зібрався розуміти двісті народів СРСР... А тепер родзинка: цей чоловік був замдиректором птахофабрики, мав блат в епоху дефіциту, звів собі і родичам кілька будинків, мав кілька автівок. І все - на народні гроші. Отакий, блядь, комунізм у нього! Звичайно, тепер йому погано...
За час моїх останніх відвідин село майже не змінилося. Тільки місцеві стали суворішими. Оповідають за бої улітку 2014:
- На ямпільському перехресті стояло дві батареї – гатили у напрямку Рубіжного. А звідти – били по ним. З боку Миколаївки, що під Слов’янськом стріляли у напрямку Сіверська, а звідки – відповідали; усе над нами пролітало. Вісім будинків розвалено, у багатьох шибки повилітали, а одного разу літак з низької висоти по нашому пляжу ракету випустив...
Наскільки я знав ситуацію, такого одночасно бути не могло. У різні періоди війни – так, але не водночас. Люди схильни валити усе до купи і перебільшувати.
Усі ці побрехеньки оповідав старий комуняка, який раз по раз обурювався українськими військовими, які ходять з автоматами за плечима.
- От хіба так можна? Я за СРСР! Ми тоді при комунізмі жили. І усі строєм ходили. Без зброї. Навіщо вони озброєні?
От би йому гарно було, якби українська армія ходила беззбройна, а ворог її безкарно розстрілював.
Більше подробиць визнати не вдалося – чоловік узявся бідкатися за рідного брата, який його образив і неправильно поділив землю. Ось вона, свята і неприкрита правда! Так і пре. З рідним братом спільної мови знайти не може, а зібрався розуміти двісті народів СРСР... А тепер родзинка: цей чоловік був замдиректором птахофабрики, мав блат в епоху дефіциту, звів собі і родичам кілька будинків, мав кілька автівок. І все - на народні гроші. Отакий, блядь, комунізм у нього! Звичайно, тепер йому погано...
