"НВ" (ч.1, р.3)

[picterman]

Originally posted by reznichenko_d at "НВ" (ч.1, р.3)

В першу чергу Майдан боровся саме проти, а не за. Весь багатолюдний натовп, який затопив площу вночі 30 листопада 2013 року, не знав і не міг знати, чого він конкретно хоче – там було занадто багато людей з різними, часто протилежними поглядами на життя, на державу і суспільні цінності. Кожен з них йшов власним шляхом справедливості, як він сам його розумів, і несподівано всі ці шляхи зійшлися в одному місці в один час. Люди ще не усвідомлювали, за що саме вони виступають, зате всі вони прекрасно знали, чого більше не хочуть: вони не хочуть влади Віктора Януковича, а також тих, хто стоїть за його троном, і тих, на кого він спирається.

Влада Януковича втілювала собою цілий пласт української історії, який необхідно було здолати:
- Бюрократичний апарат, який Третя республіка (незалежна Україна 1991-2013 років) успадкувала від УРСР разом з притаманною йому азіатською зневагою до свого громадянина,
- Московський політичний і культурний вплив, який вже кілька сторіч визначає українську долю, заперечує право українців на існування як нації,
- Хижий безідейний бандитизм 90-х, який проріс у державний апарат згори донизу, зробив грабунок основною державною функцією.

Побиття мирних студентів і активістів стало останньою краплею, фінальною рискою під всіма Майданами і майданчиками, протестними мітингами та акціями непокори, які періодично гриміли з різних приводів протягом всієї каденції Януковича. В ту ніч всі жителі столиці, яким було що пред’явити цій владі, вийшли на площу і одночасно виставили рахунок.

/Дмитро Різниченко, "Новий Вогонь", ч.1, р.3/