"Новий вогонь" (ч.1, р.6)
May. 8th, 2016 07:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pictermanOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
reznichenko_d at "Новий вогонь" (ч.1, р.6)
«Євромайдан» був найбільшим в історії держави інтернет-флешмобом – він почався із запису в Твіттері, відгукнувся соціальними мережами, самоорганізувався і вивів на площу Незалежності величезний натовп. Телебачення (не говорячи про друковану пресу) включилося у ці події значно пізніше. Коли ж вночі 30 листопада новина про побиття мітингарів «Євромайдану» розлетілася інтернетом, відбувся новий флешмоб – всі небайдужі кияни протягом кількох годин зібралися біля Михайлівського собору, в якому укрилися жертви міліції, і з цього, власне, почалася Революція. Майдан неможливо уявити без соціальних мереж, вони стали головним організаційним, інформаційним і пропагандистським інструментом повстання. Через них координувалися дії, знаходилися ресурси, виявлялися ситуативні лідері. Майдан діяв узгоджено, мов зграя птахів або риб в дикій природі, інтернет дозволяв йому оперативно реагувати не тільки в межах натовпу на площі, але й по всьому Києву, згодом – по всій країні.
«Жасминова революція» в Тунісі, революція в Єгипті, заворушення на площі Таксім в Турції, «Революція парасольок» у Гонг-Конгу, «Оккупай-уоллстріт» в США, «Болотна площа» в Росії – це все «розумні натовпи» («smart mobs»), які кинули виклик пануючій суспільній системі. Учасники цих революцій були максимально включені в інформаційний простір планети, мали величезну кількість гаджетів, комп’ютерів, фото і відеотехніки, завдяки чому кожна подія фіксувалася на безліч інформаційних носіїв і миттєво розліталася світом, наче кадри грандіозного реаліті-шоу. Все це – наслідок Третьої Індустріальної Революції.
Світ колись пережив «революцію парового двигуна» та «революцію електрики», тепер же на черзі революція мікропроцесорів та штучного інтелекту. Вона втілюється в інформатизації, роботизації, альтернативній енергетиці, новітніх наукоємних засобах виробництва і високотехнологічній продукції.
До України «фейсбук-революції» відгриміли по всьому Близькому Сходу, знищивши там старі диктатури – релікти часів «Холодної війни». Це закономірно, бо коли країна відстає у розвитку, вона приречена наздоганяти прогрес стрибками, а ці стрибки завжди супроводжуються соціальними струсами. Один з ґрунтовних законів історії полягає у тому, що прорив у технологічному розвитку людства автоматично призводить до перевороту в суспільній і політичній структурі, адже з’являються нові економічні й соціальні класи, які рано чи пізно усвідомлюють свої інтереси, формулюють свою громадянську платформу і вимагають для себе місця під сонцем, активно розштовхуючи стару еліту.
Раніше основний прибуток отримував той, хто добуває ресурси. Пізніше – той, хто виробляє промисловий продукт. В нинішніх умовах найбільшу додану вартість створює той, хто розробляє високотехнологічний продукт і організовує маркетингову мережу його збуту. (Наприклад, витрати на виробництво сучасного смартфона складають менше десятої частини від його кінцевої ціни, 9/10 отримує розробник і продавець). Найбільші капітали світу давно належать ІТ-компаніям та інженерним корпораціям, в Україні ж основними власниками багатств все ще є добувачі ресурсів і володарі важкої промисловості. Відповідно, політична влада також належить їм, і поступатися статусом вони не збираються. А, між тим, українська ІТ-галузь (для прикладу) наразі стабільно збільшується на 20-30% в рік, тобто розвивається надпотужними темпами, і незабаром перевищить за валютними надходженнями металургійну промисловість. Тобто Україна не стоїть осторонь глобальних економічних процесів, але на заваді їм тут стоїть симбіоз великого капіталу з державною владою, який контролює економіку позазаконними методами, створює вкрай негативний інвестиційний клімат і штовхає найкращі уми (які є головним ресурсом постіндустріальної економіки) на виїзд за кордон. Щоб змінити цю ситуацію, потрібно принципово змінити і перерозподілити всю майнову структуру держави, яка склалася і вкоренилася ще з початку 90-х. Це неможливо зробити шляхом поступових системних реформ – жоден олігарх добровільно і демократично свою владу й багатства не віддасть. Отже, Україна була приречена на вибух.
«Третя Індустріальна Революція» породила так званий «креативний клас» – «білих комірців», представників сучасних творчих професій: інженерів, бізнесменів, програмістів, менеджерів, блогерів – молодих людей, чиє життя невіддільне від високих технологій, завдяки яким вони отримали значну мобільність і незалежність заробітку. Новий економічний клас народив те, що називають «громадянське суспільство» – неофіційні структури, активісти яких добровільно взяли на себе обов’язок вирішувати суспільні питання там, де держава діє неефективно або злочинно. Головним організаційним інструментом цих структур став інтернет – мобільна, високотехнологічна інформаційна мережа, проти якої правляча система виявилася безсилою (на відміну від ЗМІ, які контролювалися системою монопольно). По суті, Майдан був повстанням інтернету проти телебачення. І нове суспільство, побудоване на більш довершених еволюційних принципах, перемогло стару систему, хоча вона мала сильну вертикальну структуру, зброю та безмежні фінансові ресурси.
/Дмитро Різниченко, "Новий Вогонь", ч.1, р.6/
reznichenko_d at "Новий вогонь" (ч.1, р.6)«Євромайдан» був найбільшим в історії держави інтернет-флешмобом – він почався із запису в Твіттері, відгукнувся соціальними мережами, самоорганізувався і вивів на площу Незалежності величезний натовп. Телебачення (не говорячи про друковану пресу) включилося у ці події значно пізніше. Коли ж вночі 30 листопада новина про побиття мітингарів «Євромайдану» розлетілася інтернетом, відбувся новий флешмоб – всі небайдужі кияни протягом кількох годин зібралися біля Михайлівського собору, в якому укрилися жертви міліції, і з цього, власне, почалася Революція. Майдан неможливо уявити без соціальних мереж, вони стали головним організаційним, інформаційним і пропагандистським інструментом повстання. Через них координувалися дії, знаходилися ресурси, виявлялися ситуативні лідері. Майдан діяв узгоджено, мов зграя птахів або риб в дикій природі, інтернет дозволяв йому оперативно реагувати не тільки в межах натовпу на площі, але й по всьому Києву, згодом – по всій країні.
«Жасминова революція» в Тунісі, революція в Єгипті, заворушення на площі Таксім в Турції, «Революція парасольок» у Гонг-Конгу, «Оккупай-уоллстріт» в США, «Болотна площа» в Росії – це все «розумні натовпи» («smart mobs»), які кинули виклик пануючій суспільній системі. Учасники цих революцій були максимально включені в інформаційний простір планети, мали величезну кількість гаджетів, комп’ютерів, фото і відеотехніки, завдяки чому кожна подія фіксувалася на безліч інформаційних носіїв і миттєво розліталася світом, наче кадри грандіозного реаліті-шоу. Все це – наслідок Третьої Індустріальної Революції.
Світ колись пережив «революцію парового двигуна» та «революцію електрики», тепер же на черзі революція мікропроцесорів та штучного інтелекту. Вона втілюється в інформатизації, роботизації, альтернативній енергетиці, новітніх наукоємних засобах виробництва і високотехнологічній продукції.
До України «фейсбук-революції» відгриміли по всьому Близькому Сходу, знищивши там старі диктатури – релікти часів «Холодної війни». Це закономірно, бо коли країна відстає у розвитку, вона приречена наздоганяти прогрес стрибками, а ці стрибки завжди супроводжуються соціальними струсами. Один з ґрунтовних законів історії полягає у тому, що прорив у технологічному розвитку людства автоматично призводить до перевороту в суспільній і політичній структурі, адже з’являються нові економічні й соціальні класи, які рано чи пізно усвідомлюють свої інтереси, формулюють свою громадянську платформу і вимагають для себе місця під сонцем, активно розштовхуючи стару еліту.
Раніше основний прибуток отримував той, хто добуває ресурси. Пізніше – той, хто виробляє промисловий продукт. В нинішніх умовах найбільшу додану вартість створює той, хто розробляє високотехнологічний продукт і організовує маркетингову мережу його збуту. (Наприклад, витрати на виробництво сучасного смартфона складають менше десятої частини від його кінцевої ціни, 9/10 отримує розробник і продавець). Найбільші капітали світу давно належать ІТ-компаніям та інженерним корпораціям, в Україні ж основними власниками багатств все ще є добувачі ресурсів і володарі важкої промисловості. Відповідно, політична влада також належить їм, і поступатися статусом вони не збираються. А, між тим, українська ІТ-галузь (для прикладу) наразі стабільно збільшується на 20-30% в рік, тобто розвивається надпотужними темпами, і незабаром перевищить за валютними надходженнями металургійну промисловість. Тобто Україна не стоїть осторонь глобальних економічних процесів, але на заваді їм тут стоїть симбіоз великого капіталу з державною владою, який контролює економіку позазаконними методами, створює вкрай негативний інвестиційний клімат і штовхає найкращі уми (які є головним ресурсом постіндустріальної економіки) на виїзд за кордон. Щоб змінити цю ситуацію, потрібно принципово змінити і перерозподілити всю майнову структуру держави, яка склалася і вкоренилася ще з початку 90-х. Це неможливо зробити шляхом поступових системних реформ – жоден олігарх добровільно і демократично свою владу й багатства не віддасть. Отже, Україна була приречена на вибух.
«Третя Індустріальна Революція» породила так званий «креативний клас» – «білих комірців», представників сучасних творчих професій: інженерів, бізнесменів, програмістів, менеджерів, блогерів – молодих людей, чиє життя невіддільне від високих технологій, завдяки яким вони отримали значну мобільність і незалежність заробітку. Новий економічний клас народив те, що називають «громадянське суспільство» – неофіційні структури, активісти яких добровільно взяли на себе обов’язок вирішувати суспільні питання там, де держава діє неефективно або злочинно. Головним організаційним інструментом цих структур став інтернет – мобільна, високотехнологічна інформаційна мережа, проти якої правляча система виявилася безсилою (на відміну від ЗМІ, які контролювалися системою монопольно). По суті, Майдан був повстанням інтернету проти телебачення. І нове суспільство, побудоване на більш довершених еволюційних принципах, перемогло стару систему, хоча вона мала сильну вертикальну структуру, зброю та безмежні фінансові ресурси.
/Дмитро Різниченко, "Новий Вогонь", ч.1, р.6/
