picterman

Originally posted by

taras_palkov at Неаполь. «Оплакування» Ѓвідо Маццоні

Минулого разу я познайомив вас із скульптурами майстра Одарте в Коїмбрі. Тепер прийшла черга розповісти про витоки коїмбрського шедевру – теракотові скульптури двох видатних італійських майстрів – Ѓвідо Маццоні і Антоніо Бегареллі. Обидва скульптури переважно працювали у Модені. Там і зберігається основна частина їх творчого доробку, хоча чимало їхніх робіт (особливо Ѓвідо Маццоні) збереглося й у інших містах Італії.

Відомо, що у 1491 р. у Неаполі Маццоні виконав бюст з бронзи Фердинанда I (сьогодні зберігається в музеї Каподімонте). Там же ним була виконана скульптурна група «Оплакування» на замовлення герцога Альфонсо II Арагонського для церкви Сант Анна деї Ломбарді (Sant'Anna dei Lombardi), відому ще як S. Maria di Monteoliveto. Це, бе сумніву, одна з найкращих робіт майстра.

Слід зауважити, що робота для Сант Анна деї Ломбарді представляє собою не традиційне «Оплакування», а т. зв. «Mortori» (назва походить від італійського Mortorio» – «похорон», «поховання»), яке зазвичай складається з п'яти-семи фігур персонажів Святого Письма, що ніби застигли в скорботних позах навколо тіла померлого Христа, що лежить на землі або на низькому ложі чи на кришці саркофагу. Сцена «Покладання у гріб» відрізняється від східнохристянської іконографії тим, що Никодим і Йосип безпосередньо не здійснюють цього ритуалу. В даній ситуації представлений наче проміжний стан між закінченням однієї дії і початком іншої, аналогічно театральної паузі: Тіло з хреста вже знято, але кульмінація оплакування, коли Марія припаде до нього і почнеться плач Богоматері, ще не настала.

Група неаполітанського «Оплакування» налічує вісім фігур. Відомостей про первісне розташуванні фігур не збереглося. Існуюча композиція є результатом реконструкції. Не збереглося і оригінальне розфарбування, слабкі сліди якої залишилися лише на статуях апостола Івана та Йосипа Ариматейського.

Коли я відвідував Неаполь не всі фігури «Оплакування» були на місцях. Відсутня була скульптура Йосипа Ариматейського. На місці цього євангельського персонажу стояв якийсь ящик, тому сфотографувати цілісно групу було досить важко. При тому фотографувати взагалі-то не можна… Проте, після деяких роздумів, місцевий гід дозволив мені зробити кілька фото, з’ясувавши, що я не з Італії. Оскільки мої фото з об’єктивним і суб’єктивних причин не відтворюють цілісної картини, тож я вирішив доповнити свій пост одним фото з мережі.

Що дійсно вразило у скульптурах? Насамперед філігранна різьба і точність передання деталей, до нюансів, як то бородавки чи зморшки на обличчях. Оцей максимальний реалізм, зображених у Маццоні, в значній мірі розходиться із ренесансним поняттям про тілесну і духовну гармонію, але яскраво засвідчує неабиякий талант майстра. Беручи до уваги, що більшість зображених євангельських персонажів є конкретними історичними постатями, можна лише уявити собі який дивовижний ефект створювали ці скульптури на сучасників…

Наведу ще (трохи довільно) цитату про Неаполітанське «Оплакування» мистецтвознавця Є. Кукіна: «Повільний ритм композиції визначається чергуванням повторюваних поз і жестів, міміка персонажів стримана - очевидна спроба передати не зовнішні прикмети скорботи, але глибину внутрішнього переживання. Трохи більше нервової екзальтованості в Марії Магдалині - це традиційно найемоційніший образ «Оплакування»».

На сьогоднішній день вдалося ідентифікувати прототипи шістьох фігур із восьми. В образі Йосипа Ариматейского зображнений герцог Альфонсо ІІ, в образі Никодима – його брат Федеріго, Івана – молодший представник сімейства Феррандіні. Марія Магдалина – це Ізабелла Арагонська, дружина герцога, а риси його сестер Елеонори та Беатріче можна розпізнати, відповідно, в Марії Клеоповій та в Богородиці.

Віддав належну шану неаполітанському «Оплакування» і знаменитий біограф італійських художників Вазарі: «... Моданіно з Модени, який працював в глині і виконав для <...> короля Альфонсо «Плач над тілом Христа» з великим числом круглих фігур з розфарбованої теракоти, виконаних надзвичайно жваво. Робота ця за наказом короля була поставлена в церкві неаполітанського монастиря Монте Олівет, вельми в тих місцях шанованого. У цьому творі зображений і сам король, який стоїть на колінах, який, здається, справді жвавіше живого і яким Моданіно був за це винагороджений вельми щедро».

Цікаво також відзначити, що в неаполітанському «Оплакуванні» Никодим представлений без молотка і кліщів – його обов'язкових в цій сцені атрибутів (при знятті з хреста він виймав кліщами цвяхи з тіла Вчителя). Зате Маццоні не забув забезпечити Никодима побутовими атрибутами зображеного в даному випадку герцога Альфонсо – сумкою на поясі та ріжком.