Одноденна поїздка Хессеном-4
Sep. 27th, 2016 10:21 pmOriginally posted by
demarcos at Одноденна поїздка Хессеном-4
Осінь наступає, а отже поїздки все стають комфортнішими і цікавішими - дерева у різних фарбах, вже не так жарко.
Виїзд з дому о восьмій годині. Спочатку автобус. потім дизель, а потім двоповерхова электричка до Лімбургу: Салон в загадковому синьому світлі, мені сподобалось. В будній день народу дуже мало:

Електричка спізнювалась на дев"ять хвилин, в той час як на персадку на наступну в мене було аж вісім). Але чудо сталось і поїзд зменшив відстання по графіку на чотири хвилини. Лімбург добіса цікаве місто, але його я залишив на наступні поїздки:

Ще один дизель в 10.15 привозить мене в місто Weilburg (Вайльбург). Місто гарне, але воно лише третє в черзі на сьогодні. Через сорок хвилин в мене автобус в Маренбург. Трішки пройшовся по Вайльбургу:

Сиджу на автовокзалі містечка і гіпнотезую двері автобуса:

В Маренбурзі (Marenburg) мене чекає замок. Ну точніше те що від нього залишилось:

Містечко чи село дуже маленьке, тому півгодину сиджу на зупинці і згадую Радянський союз :)

Знову Вайльбург. Автовокзал поки що пустий, але через п"ять хвилин він повністю заповнеться школотою. Я хотів далі їхати на автобусі, але подумав що можу в автобус не влізти, тому поїхав на дизелі. Їхати мені аж три хвилини:

В Льонбергу (Löhnberg) палац схожий на замок. Незважаючи на занедбаний вигляд, там навіть весілля святкують:

Знову возкал, чекати лише 15-ть хвилин:

Тепер настав час Вайльберга. Місто маленьке, але красиве. Тут в мене закінчилась вода, а супермаркет в таких містечка дуже важко знайти. Вони здебільшого на окраїні міста чи взагалі в іншому. В кафе купувати пляшку води мене задавила жаба:

Через годину двадцять хвилин я знову чекаю на автобус в Freienfels( Фрайенфельс). Сімнадцять хвилин автобусом і я вже на місці. Коні, автобус, велосипедист, машина - все в одному кадрі:

Поглянув навколо - село селом. А в селах мені з замками не щастить. Тут води теж не купити:

Але бувають винятки з правил. Замок цілий, всередині нікого ще й на верх можно піднятись:

До автобуса якихось двадцять хвилин. Сиджу на зупинці і нудьгую:

А ось пес не нудьгує. Хвилин п"ять на мене гавкав, а потім йому знову стало нудно і він пішов:

Автобусів тут мало, в суботу - два, в неділю взагалі немає. Треба мати машину:

В автобусі три пасажира. Водій, росіянин, весь час через блютуз розмовляє з кимось по телефону. Думав що його ніхто не розуміє... Залицявся він до якоїсь панянки, розповідачаючи що жінки створення для кохання і сексу, а чоловіки ні)))

Вокзал Обербрехена (Oberbrechen) моя надія, сподіваюсь що тут можна купити води. Нічого подібного, ніяких автоматів. Тому тільки фотка:

Попив я лише дома через 3,5 годинм після того як мене почала мучти спрага. Така от подорож))
Виїзд з дому о восьмій годині. Спочатку автобус. потім дизель, а потім двоповерхова электричка до Лімбургу: Салон в загадковому синьому світлі, мені сподобалось. В будній день народу дуже мало:
Електричка спізнювалась на дев"ять хвилин, в той час як на персадку на наступну в мене було аж вісім). Але чудо сталось і поїзд зменшив відстання по графіку на чотири хвилини. Лімбург добіса цікаве місто, але його я залишив на наступні поїздки:
Ще один дизель в 10.15 привозить мене в місто Weilburg (Вайльбург). Місто гарне, але воно лише третє в черзі на сьогодні. Через сорок хвилин в мене автобус в Маренбург. Трішки пройшовся по Вайльбургу:
Сиджу на автовокзалі містечка і гіпнотезую двері автобуса:
В Маренбурзі (Marenburg) мене чекає замок. Ну точніше те що від нього залишилось:
Містечко чи село дуже маленьке, тому півгодину сиджу на зупинці і згадую Радянський союз :)
Знову Вайльбург. Автовокзал поки що пустий, але через п"ять хвилин він повністю заповнеться школотою. Я хотів далі їхати на автобусі, але подумав що можу в автобус не влізти, тому поїхав на дизелі. Їхати мені аж три хвилини:
В Льонбергу (Löhnberg) палац схожий на замок. Незважаючи на занедбаний вигляд, там навіть весілля святкують:
Знову возкал, чекати лише 15-ть хвилин:
Тепер настав час Вайльберга. Місто маленьке, але красиве. Тут в мене закінчилась вода, а супермаркет в таких містечка дуже важко знайти. Вони здебільшого на окраїні міста чи взагалі в іншому. В кафе купувати пляшку води мене задавила жаба:
Через годину двадцять хвилин я знову чекаю на автобус в Freienfels( Фрайенфельс). Сімнадцять хвилин автобусом і я вже на місці. Коні, автобус, велосипедист, машина - все в одному кадрі:
Поглянув навколо - село селом. А в селах мені з замками не щастить. Тут води теж не купити:
Але бувають винятки з правил. Замок цілий, всередині нікого ще й на верх можно піднятись:
До автобуса якихось двадцять хвилин. Сиджу на зупинці і нудьгую:
А ось пес не нудьгує. Хвилин п"ять на мене гавкав, а потім йому знову стало нудно і він пішов:
Автобусів тут мало, в суботу - два, в неділю взагалі немає. Треба мати машину:
В автобусі три пасажира. Водій, росіянин, весь час через блютуз розмовляє з кимось по телефону. Думав що його ніхто не розуміє... Залицявся він до якоїсь панянки, розповідачаючи що жінки створення для кохання і сексу, а чоловіки ні)))
Вокзал Обербрехена (Oberbrechen) моя надія, сподіваюсь що тут можна купити води. Нічого подібного, ніяких автоматів. Тому тільки фотка:
Попив я лише дома через 3,5 годинм після того як мене почала мучти спрага. Така от подорож))