Після низки політичних трансформацій край на поч. XVI ст. увійшов до складу Московії, яка проте не контролювала його реально. Набагато певніше від московитів почувалися на цих просторах татари, котрі безперешкодно переходили їх, нападаючи на центральні регіони Московської держави. На кілька століть головним болем московських великих князів, а потім царів стало укріплення південного кордону. З послідовністю, незалежною від поточних політичних розкладів і, на жаль, майже не притаманною українцям росіяни будували засіки, фортеці, укріплені лінії, методично просуваючись на південь. При тому вони розуміли, що повноцінне закріплення території потребує її заселення та господарського освоєння.
Через це приплив українців, розпорядних у господарстві та досвідчених у військовій справі, був украй бажаним для російських воєвод і вони всіляко стимулювали цей процес, не лише «підгодовуючи» прибульців та надаючи їм пільги, а й дозволяючи до часу зберігати звичні для них форми суспільного устрою. На відміну від Запорожжя, сюди переселялися переважно люди сімейні, нераз навіть великі родини й цілі громади...."
https://uamodna.com/articles/xvii-st-polonizaciya-vidrodzhennya-pochatok-rusyfikaciyiihellip/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20180818