https://uamodna.com/articles/pro-nasyljnycjku-rusyfikaciyu-za-obopiljnoyi-zgody-storin/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20181013
"Як бачимо, все відбувалося «на прохання трудящих», себто самих малоросіян. Попри неперевершене вміння московитів організовувати бажані для них «народні волевиявлення», мусимо визнати: опір українців «українізації» не був порожньою вигадкою й набував розмаїтих форм – приміром, Драгоманов із соромом визнавав, що противниками українізації шкіл на Лівобережжі виявилися місцеві діячі-українці, а зовсім не великоруси. З іншого боку, перехід влади на радикально антиукраїнські позиції не спричинив відповідної радикалізації українського руху, «контрзаходи» якого мали майже виключно адаптаційний характер, як-от: демонстративне носіння національного одягу деякими українофілами; перенесення їх видавничої діяльності в Галичину; намагання спонукати владу до поступок з окремих питань тощо. І вже геть не доводиться говорити про якийсь масовий, «всенародний» спротив русифікації."
"Як бачимо, все відбувалося «на прохання трудящих», себто самих малоросіян. Попри неперевершене вміння московитів організовувати бажані для них «народні волевиявлення», мусимо визнати: опір українців «українізації» не був порожньою вигадкою й набував розмаїтих форм – приміром, Драгоманов із соромом визнавав, що противниками українізації шкіл на Лівобережжі виявилися місцеві діячі-українці, а зовсім не великоруси. З іншого боку, перехід влади на радикально антиукраїнські позиції не спричинив відповідної радикалізації українського руху, «контрзаходи» якого мали майже виключно адаптаційний характер, як-от: демонстративне носіння національного одягу деякими українофілами; перенесення їх видавничої діяльності в Галичину; намагання спонукати владу до поступок з окремих питань тощо. І вже геть не доводиться говорити про якийсь масовий, «всенародний» спротив русифікації."