Запрошення браконьєрам

[picterman]

Запрошення браконьєрам.

Поки штатний дизайнер був у першу чергу дизайнером (як  він уявляв), він, природно, був зобов'язаний охороняти свої "мисливські угіддя" та переслідувати браконьєрів. Але зараз він мало-помалу стає невід'ємною частиною адміністрації. А їй насправді все одно, якими саме шляхами досягаються необхідні результати. Коли дизайнер, вихований в адміністративному дусі, нарешті усвідомлює, що йому платять за результати, він перестає няньчиться з власною персоною. Тоді "запрошений" дизайнер розглядається вже не як конкурент, а як можливий помічник.

В процесі цього перетворення навчаються і незалежні дизайнери. Вони вчиться головним чином скромності, поваги до творчості в таких малопомітних областях, як управління підприємством.

Мабуть, не можна брати участь, в проектуванні одного продукту, іншого, і не зрозуміти в кінцевому результаті, що організація успішної фірми і управління нею вимагають наполегливої праці, що лежить в основному поза компетенцією дизайнера. Засвоєння подібного уроку викликає прагнення приєднатися до колективу, хоча для цього дизайнеру не обов'язково приєднуватися до компанії. Адміністрація може використовувати це прагнення у власних цілях, до яких відноситься не тільки підтримка стійкості фірми, але і здатність швидко відчути і усвідомити необхідність змін.

Особливі якості, що розвиваються у представників двох груп дизайнерів, не виключають, а взаємно доповнюють одне одного.

По суті, і ті і інші - породження зростаючих потреб промисловості, якій потрібні як кваліфіковані спеціалісти так і неспеціалісти.

На практиці кордони між двома групами дизайнерів не мають значення: у всякому разі, нам час не будувати а ламати їх. Дизайн стає відкритою грою, подібно техніці, політиці, війні, а відкрита гра вимагає значно  більше зусиль, ніж таємна. Ми могли би опинитися в гіршому становищі, бо більше перепон у нас за спиною, ніж перед нами.