picterman

"Тоді я вже був політично заангажованим - у мене сформувалися сильні антиколоніальні настрої. Я обурився тим, що серед пасажирів першого класу було кілька індонезійських євразійців, що запобігали перед голандським капітаном, та його офіцерами.

З іншого боку, на нас неабияке враження справила гідність з якою поводилися пані та пан Махамад Разіф, стримане індонезійське подружжя середніх літ, що трималося на відстані від капітана. Ми заприятилювали з ними. Виявилося, що Разіф був націоналістом із Суматри, пізніше він стане послом Індонезії в Куала-Лумпурі. Від відновив мою віру в почуття гідності народів колоніальних держав. За це я мав до нього велику повагу. Однак мало збігти трохи часу, поки я зрозумів, щоб підняти країну потрібно набагато більше, ніж кілька шляхетних та достойних політичних лідерів. Народ, як одне ціле, повинен мати самоповагу й прагнути перетворити себе на націю. Завдання лідерів - створити для народу міцний каркас, у рамках якого він зможе навчатися, наполегливо працювати, ставати продуктивним та отримувати відповідну винагороду.
Досягти цього дуже важко."