ВЕЛИКА ЗАГАДКА НАЦІОНАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ (Ч.2)

[picterman]

".....90-х–2000-х рр. авторові доводилося часто спілкуватися з першими особами як державних, так і приватизованих львівських підприємств ще радянської доби, котрі за нових, «типу ринкових» умов безпорадно й болісно йшли на дно. Довшали простої виробництва, місяцями не виплачувалися зарплати; працівники масово полишали цехи й офіси, аби податися в «човники», обслугу «блошиних ринків», на села або ж за кордон. Здебільшого варіанти порятунку існували: змінити технологію, освоїти нову продукцію, взяти нетрадиційне замовлення тощо, проте інтерес моїх співрозмовників до таких тем як правило швидко згасав – «нема оснастки», «це ж треба купувати сировину!», «вже ті майстри від нас пішли, хто міг таке робити» й т. ін. Кожного разу наприкінці безплідної бесіди я ставив у різних формах одне-єдине питання: «Якби на Вашому місці були китайці – їх би зупинило те, перед чим Ви пасуєте?». Геть усі погоджувалися що не зупинило б – і при тому жодний (!) не побачив у цій обставині виклик для себе, як керівника, фахівця або, зрештою, як українця.

Титанічна енергія китайського поступу має здебільшого, сказати б, молекулярну природу, себто її першоджерелами є характер мислення й учинків окремих людей. Реформи вивільнили й скерували в річище національного зростання цю енергію, перед тим переважно безплідну, розсіяну в масах й пов’язану в малозрозумілий наразі спосіб із особливостями тієї соціальної речовини, з якої складається китайське суспільство. Схожі реформи, переведені в якійсь іншій країні могли дати цілком відмінний результат, навіть якби їхні ініціатори щиро намагалися в усьому наслідувати китайську модель...."

https://uamodna.com/articles/velyka-zagadka-nacionaljnoyi-uspishnosti-ch2/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20190730