picterman

https://uamodna.com/articles/pidstupne-provallya-ilaquo-deideologizaciyiiraquo/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20191114

"ПІДСТУПНЕ ПРОВАЛЛЯ «ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЇ»

В попередньому пості ми намагалися показати, наскільки важливою є ідеологія як для здорового життя-буття суспільства взагалі, так і, особливо, для відродження втраченої ним національної мови. Мусимо приділити цій темі трохи більше уваги та розумових зусиль, оскільки в змаганнях за українську мову єдиним реальним козирем її адептів здатна бути (але наразі ним не є) лише ідея – не закон, не держава й, на превеликий жаль, не «народні маси», принаймні в їх теперішньому стані.

Почнімо з питання про те, як та чому ми пропустили той доленосний поворот на шляху до «української України», коли треба було всерйоз братися за розбудову її ідеологічних засад. Теза перша, як пам’ятаємо, виглядала приблизно наступним чином: ми хотіли якнайскоріше відійти від комуністичної минувшини, що в ній ідеологія визначала все. Чи справді це так? Чи настільки українське суспільство пізньокомуністичної доби було просякнуте офіційною ідеологією й такі глибокі корені пустила остання в масовій свідомості?

Давайте порівняємо бодай два незаперечних факти. Наприкінці 80-х рр. в Україні ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ людей професійно «займалися марксизмом-ленінізмом» – викладачі відповідних кафедр, які були при кожному виші, інструктори обкомів-міськкомів КПРС з ідеологічних питань, працівники редакцій, лектори «університетів марксизму» тощо. А вже в сер. 90-х не залишилося ЖОДНОГО видання чи бодай одинокого публічного автора, які б з марксистських позицій аналізували події в Україні та світі! (Винятку з цього правила не становили й видання «лівих» партій, які зберегли від «безсмертного вчення» щонайбільше антураж та елементи лексикону*.) Чи можливо, щоб така величезна сила так безприкладно швидко дала себе помножити на нуль? Активні автори-марксисти були та є в країнах, де політична влада одного дня не належала компартіям, а в посткомуністичній Україні їх виявилося катма......"