"МОВА І МИСТЕЦТВО".
May. 5th, 2020 11:22 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pictermanhttps://uamodna.com/articles/mova-i-mystectvo/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20200503
"Переднє слово перше.
Тиша – то різновид мови. Містики тримаються думки, що опісля Тиші, найбільшим висловом реальності є різні мистецтва: живопис, музика, і … геометрія. Мова – могутня зброя, а істинне слово те, котре переживається як процес, сукупність миттєвостей. Кожне слово мало б бути вагомим, а мовлення небагатослівне, в такому випадку віднайдеш поклик у житті, побачиш справжні реалії і чистий рух, а багатослів’я, чи не синонім поверхневості. Логос – Голос – Слово, а Слово – духове Сонце Світу. Мова – недоторкана програма. Мова – інструмент для визначення певної території для буття конкретного народу, його Землі обіцяної…
Переднє слово друге.
Мова… Ковток чистої води у спрагу, вона ж – криниця невичерпна, легесенький подих весни і шерех степових трав, розмова смерек і модрин під час вітровію, швидкий біг гірських річок. Побачиш заворожуючу красу польоту лелеки над левадами, і вчувається народна пісня… Якою мовою окрім рідної можна передати тужну мелодику порипування старої бабусиної хвіртки в селі на Сіверщині, або на Поділлі, а мо в Галичині… Оте рип – рип, неначе схлип… Або бадьорі звуки клепання коси, що долинають в усі кутки села, сповіщаючи - світає. Непередавана тривожна радість споглядання світанку, чи умиротвореність від Українського Сонця, яке йде на вечірній спочинок. Вдихнути повітря на повні груди, жити у рідній Мові, адже спілкування чужинською перебиває дихання…
Серцевина тексту.
Яка роль мови в різних мистецтвах , живопису, музики, кіно? Велика і навіть дуже. Мистецтво кіно і співу має прямий вплив на глядача і слухача, особливо на молоду генерацію. Мова думання, а відтак і спілкування помітно відображається і на творчості художників, народних майстрів. Бо ж творець, який не володіє мовою Землі на якій живе, не може осягнути : ані її -правдиву історію (підхід з нутра, не ззовні), здобутки прози і поезії, запізнатися зі звичаями і традиціями. І чи можна назвати українським митцем того, хто не проникся поетичним словом генія – Т. Шевченка; двох Василів – Стуса і Симоненка, взірцями красного письменства – О. Довженка, І. Багряного,
У. Самчука, Григора і Григорія Тютюнників, В. Шевчука, інших, не менш достойних?...
Енергетика Мови і Землі підтримують одна одну і оберігають, чимала роль і менталітету. Збереження і захист рідної мови – це питання буття, чи небуття народу.
Науковець В. Шевцов дав добрий діагноз: «ВСЕ, ЩО СТВОРЕНЕ В ДУХОВНІЙ СФЕРІ, - СТВОРЕНЕ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ГРУНТІ, і лише потім набуває загальнолюдського визнання. Дехто може заперечити цю тезу, вказуючи приклади багатьох творців, що жили і працювали за межами свого етносу, на грунті інших. Але, по-перше, всі вони спочатку виховувалися в конкретному етносі і все, що вони створювали потім, несло відбиток і забарвлення саме того етносу, в якому вони сформувались; по-друге, в їх творах гармонійно поєднувались і збагачувались риси різних національних культур (звичайно, на користь того етносу, в якому доживали свій вік творці). У СФЕРІ ДУХУ НІЧИЙНОЇ ТЕРИТОРІЇ НЕ БУВАЄ. І, по-третє, діти цих творців були вже ординарними членами іншого етносу, а якщо щось і створювали, то вже на грунті в межах нового етносу».
Як можна означити національність тих людей з типово українськими прізвищами, які не володіють рідною (чи рідною?) мовою, або не бажають нею спілкуватися, ба навіть ганьбляться, соромляться публічно її озвучувати? Таке сумне видовище національної меншовартості спостерігав неодноразово, відвідуючи різні мистецькі події у місті Дніпрі. Якби тільки там… Дослідник і футуролог І. Каганець зауважував, - про явище динамічної зміни національної приналежності в наш час. Він запевняє: «Якщо у тебе батьки українці, то це ще не гарантує, що ти українець і що українцями будуть твої діти. Твоя етнічність – це не те, ким ти був у минулому, а те, ким ти є сьогодні…».
О. Шпенглер писав про велике місто Заходу Европи і таке: «Замість багатого формами народу, який зрісся з землею, - новий кочівник, паразит, житель великого міста, людина геть позбавлена традицій, розчинена в безпредметній масі, людина фактів, інтелігентна, безбожна, безплідна, пересичена глибокою відразою до селянства…». Задумаймося, має чи не має певний стосунок заувага мислителя до чималої частини мешканців великих міст України? Кожен хай дасть відповідь сам…"
"Переднє слово перше.
Тиша – то різновид мови. Містики тримаються думки, що опісля Тиші, найбільшим висловом реальності є різні мистецтва: живопис, музика, і … геометрія. Мова – могутня зброя, а істинне слово те, котре переживається як процес, сукупність миттєвостей. Кожне слово мало б бути вагомим, а мовлення небагатослівне, в такому випадку віднайдеш поклик у житті, побачиш справжні реалії і чистий рух, а багатослів’я, чи не синонім поверхневості. Логос – Голос – Слово, а Слово – духове Сонце Світу. Мова – недоторкана програма. Мова – інструмент для визначення певної території для буття конкретного народу, його Землі обіцяної…
Переднє слово друге.
Мова… Ковток чистої води у спрагу, вона ж – криниця невичерпна, легесенький подих весни і шерех степових трав, розмова смерек і модрин під час вітровію, швидкий біг гірських річок. Побачиш заворожуючу красу польоту лелеки над левадами, і вчувається народна пісня… Якою мовою окрім рідної можна передати тужну мелодику порипування старої бабусиної хвіртки в селі на Сіверщині, або на Поділлі, а мо в Галичині… Оте рип – рип, неначе схлип… Або бадьорі звуки клепання коси, що долинають в усі кутки села, сповіщаючи - світає. Непередавана тривожна радість споглядання світанку, чи умиротвореність від Українського Сонця, яке йде на вечірній спочинок. Вдихнути повітря на повні груди, жити у рідній Мові, адже спілкування чужинською перебиває дихання…
Серцевина тексту.
Яка роль мови в різних мистецтвах , живопису, музики, кіно? Велика і навіть дуже. Мистецтво кіно і співу має прямий вплив на глядача і слухача, особливо на молоду генерацію. Мова думання, а відтак і спілкування помітно відображається і на творчості художників, народних майстрів. Бо ж творець, який не володіє мовою Землі на якій живе, не може осягнути : ані її -правдиву історію (підхід з нутра, не ззовні), здобутки прози і поезії, запізнатися зі звичаями і традиціями. І чи можна назвати українським митцем того, хто не проникся поетичним словом генія – Т. Шевченка; двох Василів – Стуса і Симоненка, взірцями красного письменства – О. Довженка, І. Багряного,
У. Самчука, Григора і Григорія Тютюнників, В. Шевчука, інших, не менш достойних?...
Енергетика Мови і Землі підтримують одна одну і оберігають, чимала роль і менталітету. Збереження і захист рідної мови – це питання буття, чи небуття народу.
Науковець В. Шевцов дав добрий діагноз: «ВСЕ, ЩО СТВОРЕНЕ В ДУХОВНІЙ СФЕРІ, - СТВОРЕНЕ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ГРУНТІ, і лише потім набуває загальнолюдського визнання. Дехто може заперечити цю тезу, вказуючи приклади багатьох творців, що жили і працювали за межами свого етносу, на грунті інших. Але, по-перше, всі вони спочатку виховувалися в конкретному етносі і все, що вони створювали потім, несло відбиток і забарвлення саме того етносу, в якому вони сформувались; по-друге, в їх творах гармонійно поєднувались і збагачувались риси різних національних культур (звичайно, на користь того етносу, в якому доживали свій вік творці). У СФЕРІ ДУХУ НІЧИЙНОЇ ТЕРИТОРІЇ НЕ БУВАЄ. І, по-третє, діти цих творців були вже ординарними членами іншого етносу, а якщо щось і створювали, то вже на грунті в межах нового етносу».
Як можна означити національність тих людей з типово українськими прізвищами, які не володіють рідною (чи рідною?) мовою, або не бажають нею спілкуватися, ба навіть ганьбляться, соромляться публічно її озвучувати? Таке сумне видовище національної меншовартості спостерігав неодноразово, відвідуючи різні мистецькі події у місті Дніпрі. Якби тільки там… Дослідник і футуролог І. Каганець зауважував, - про явище динамічної зміни національної приналежності в наш час. Він запевняє: «Якщо у тебе батьки українці, то це ще не гарантує, що ти українець і що українцями будуть твої діти. Твоя етнічність – це не те, ким ти був у минулому, а те, ким ти є сьогодні…».
О. Шпенглер писав про велике місто Заходу Европи і таке: «Замість багатого формами народу, який зрісся з землею, - новий кочівник, паразит, житель великого міста, людина геть позбавлена традицій, розчинена в безпредметній масі, людина фактів, інтелігентна, безбожна, безплідна, пересичена глибокою відразою до селянства…». Задумаймося, має чи не має певний стосунок заувага мислителя до чималої частини мешканців великих міст України? Кожен хай дасть відповідь сам…"
