Сором українців.
May. 9th, 2020 05:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pictermanhttps://www.bbc.com/ukrainian/blogs-52589650
Парад перемоги поляків та українців на Хрещатику: як це було 9 травня 1920.
"Сором українців
Українських вояків, що крокували центральною вулицею Києва, замикаючи парад переможних польських частин, охоплювали суперечливі почуття: радість, смуток і навіть сором.
Про них у своїх спогадах влучно написав тодішній старшина штабної сотні 6-ї стрілецької дивізії хорунжий Петро Самутин.
"Ми бачили маси людей, - згадував він, - маси своїх людей і людей чужих нам по духові. Ці маси ще не здавали собі справи, що сталося. Вони призвичаєні вже до частих змін влади та їх реакції не можна брати за щире виявлення почувань".
Самутин писав, що українці обсипали їх квітами, викрикуючи "Слава!".
"Але між цими масами бачилося і людей з насупленими обличчями, і зовсім не захоплених нами… Рідний наш Києве! Не ми здобували тебе, не ми увійшли до тебе переможцями", - йдеться у спогадах.
Він визнавав, що переможцями були поляки.
"Не наш командир робив перегляд військам і приймав дефіляду. Ми були в ролі чемно запрошених гостей, але не господарями. Присутність французів і японців ще більше пригнічувала нас", - пише вояк.
Петро Самутин припускав, що ці панове приїхали сюди не для того, аби показати себе, а підтвердити стан речей.
"Напевно, під час перемаршу вони порахували кожного нашого стрільця та порівняли наші сили і польські… Нам було соромно за себе. Нас же 45 мільйонів, а де ж ми є? Ще раз підтвердилось, що тільки сила, і то власна сила, творить державу!""
Парад перемоги поляків та українців на Хрещатику: як це було 9 травня 1920.
"Сором українців
Українських вояків, що крокували центральною вулицею Києва, замикаючи парад переможних польських частин, охоплювали суперечливі почуття: радість, смуток і навіть сором.
Про них у своїх спогадах влучно написав тодішній старшина штабної сотні 6-ї стрілецької дивізії хорунжий Петро Самутин.
"Ми бачили маси людей, - згадував він, - маси своїх людей і людей чужих нам по духові. Ці маси ще не здавали собі справи, що сталося. Вони призвичаєні вже до частих змін влади та їх реакції не можна брати за щире виявлення почувань".
Самутин писав, що українці обсипали їх квітами, викрикуючи "Слава!".
"Але між цими масами бачилося і людей з насупленими обличчями, і зовсім не захоплених нами… Рідний наш Києве! Не ми здобували тебе, не ми увійшли до тебе переможцями", - йдеться у спогадах.
Він визнавав, що переможцями були поляки.
"Не наш командир робив перегляд військам і приймав дефіляду. Ми були в ролі чемно запрошених гостей, але не господарями. Присутність французів і японців ще більше пригнічувала нас", - пише вояк.
Петро Самутин припускав, що ці панове приїхали сюди не для того, аби показати себе, а підтвердити стан речей.
"Напевно, під час перемаршу вони порахували кожного нашого стрільця та порівняли наші сили і польські… Нам було соромно за себе. Нас же 45 мільйонів, а де ж ми є? Ще раз підтвердилось, що тільки сила, і то власна сила, творить державу!""
