14.02.2015

[picterman]

Originally posted by vivagor at 14.02.2015

    Сьогодні день Святого Валентина, але святкувати не хочеться. Учора обстріляли мій район міста. Шибки трясло, але не вилетіли. Загинули троє моїх земляків, у тому числі дитина. Підозрюю, цілили у скупчення військової техніки – або по позиціях артилерії або хтіли знищити той самий резерв, який довго стояв без справ, поки вояки голіруч воювали у Дебальцевому. Звісно, так довго стояти і не привернути увагу ворожої розвідки – неможливо. І поки Президент миру вчергове знімав труси перед агресором, агресор вчергове в’їбав. І справді, чому б і не в’їбати, коли дебіли зручно підставляються? Так бездарно просирати людей і землю може тільки креатура Порошенка.

    Втомився акцентувати: висновки вище політично-воєнне керівництво в принципі робити не хоче. Вже була маса ситуацій по яких висновки робити потрібно було, однак ситуація лишається без змін: Президент за своє лайно не вибачається, ініціативу не перехоплює, плазує перед ворогом. А поки він заробляє грошенят у Росії і підтримує економіку ворога, його народ – розчаровується, знемагає і гине.
    Бізнесмени і політики Заходу як ніколи співпали думкою з народом України, щодо небезпеки для самого існування країни у разі гальмування реформ. І тільки віруючи у команду Порошенка волають: «не смійте критикувати владу!» Я не критикував. Довго. Півроку. Спостерігав і терпів. Накопичував інформацію. Все думав, що в дію введені якісь таємні плани, що йдуть приготування, відновлюються цикли виробництва і курси навчання, проводяться заходи, налагоджуються зв’язки і повним ходом йдуть консультації, та переговори, формуються міжнародні коаліції і власні нові частини, вживаються превентивні міри...         Але надії були марні. Більших заяв влади виявлялися типовою брехнею, обкатаною у часи диктатур Кучми і Януковича. У загальних фразах ЗМІ ховалася порожнеча, не підкріплена фактами асиметричних дій чи адекватним реагуванням. Жодних рішучих кроків команда Порошенка не робила: такі само мляві мобілізаційні розгортання, такі саме тіньові корупційні схеми, така саме імітація реформ, такий саме букет політичних ток-шоу, що мають на меті забазікати гострі питання, втопити їх в абсурді, каналізувати енергію людей у балачки, замість реальних справ. Два місяці тому мої нерви почали здавати. Порошенко відсидів п’ятнадцять відсотків часу з відведеного йому терміну, і вже можна оголошувати попередні висновки. А вони – невтішні: п’ятий Президент України пішов шляхом Януковича і йому подобається. Але йде війна і часу йому відведено куди менше.
    Думка проти ночі. Наразі час зомбі. Зустріти людину без мозку – звичайна справа. І віртуальний світ – не панацея. Там ще гірше.