picterman

Originally posted by

taras_palkov at Модена (Modena). Місто й українці

Модена - дуже цікаве місто. Крім архітектурних й мистецьких пам’яток, музею Феррарі тут є ще багато достойних місць для вибагливого туриста.

Перше на що звернув я увагу в Модені це пам'ятник Людовико Антоніо Мураторі (1672 - 1750). Як пізніше дізнався, цей видатний теолог і письменник значну частину свого життя провів саме у Модені. Тривалий час він був парафіяльним священиком у місцевій церкві (чи не найстаршій у місті) - Санта-Марія-делла Помпоза (Chiesa di Santa Maria della Pomposa). Зараз цей храм і суміжний з ним будинок (плебанія) утворюють музейний комплекс т.зв. «Будинок Мураторі». У церкві у першій каплиці по лівій стороні можна оглянути могилу видатного богослова.

В самому серці Модени на Великій площі знаходиться Палаццо Комунале (Palazzo Comunale). Палац збудований у формі літери «Г» і, по суті, складається з декількох будівель споруджених в різній час. Найстаріша з них датується XI ст., вежа з годинником - XV ст., а вежа Торре Моццо – 1671 р. До сьогодні палац є місцем засідання міського муніципалітету.

Рельєф із святим Єронімом на фасаді будинку

Такий от цікавий фонтанчик

У декількох десятках метрів на північ від Дуомо розташувалася одна з найулюбленіших туристами церков Модени - церква Обітниці (Chiesa Della Madonna Del Voto). У 1630 р. на Модену обрушилася найважча епідемія чуми в історії міста. За історичними записами відомо, що тоді від епідемії кожного дня вмирало близько 200 чоловік. Жителі міста дали обітницю збудувати церкву в честь Богородиці в разі, якщо найжорстокіша епідемія припиниться. Згодом, в 1634 р. як виконання обітниці неподалік від осередку адміністративної та релігійної влади Модени було розпочато будівництво нової церкви. За основу взяли план болонської церкви святого Спасителя, а ідею купола - у базиліки Мадонна-делла-Гіарі з Реджо-Емілії. В результаті отримали храм, що поєднав різні архітектурні стилі - тенденції Відродження, бароко і неокласики.

З-поміж творів мистецтва, що зберігаються в церкві, слід зазначити крім теракотових скульптур Антоніо Бегареллі (про які я писав раніше) ще вражаючу «Мадонну Утіхи» роботи Томмазо да Модени (середина XIV ст.). Дуже шкода, що мені не вдалося потрапити всередину.

У самому центрі старого єврейського гетто (існувало з 1638 до 1859 г.) розташовується моденська Cинагога. Споруджена вона була в 1873 р. за проектом архітектора Людовіко Maglietta. Інтер'єр зберігає прекрасні розписи куполу з золотими зірками на синьому тлі створені Ф. Манзіні. Хотілось їх побачити. Та всередину не потрапив. Навіть ось це фото зовні довелось робити як то кажуть «втіхаря». Тільки я витягнув із сумки фотоапарат, як до мне підійшов і заборонив робити фото один із двох військових, що виявляється постійно чергують у військовій машині (праворуч на кадрі). Ситуація була зрозуміла, адже кілька днів перед цим відбулися напади мусульман на євреїв у Франції.

Мабуть другою найважливішої архітектурною пам'яткою Модени після Дуомо є Герцогський палац (Palazzo Ducale) побудований для сімейства Есте в 1634-му р. на місці стародавнього замку. Сьогодні у ньому розміщуються - військова академія, бібліотека Есте та ще й музей історії. Це справжня перлина барокової архітектури Італії. Створений палац за проектом Гаспаре Вігарані. У його споруджені приймали участь також «золоті руки» XVII ст. - Пєтро да Кортона, Джан Лоренцо Берніні і Франческо Борроміні.

Неподалік палацу розташовується споруджена теж у стилі бароко вишукана церква cв.Юрія (Chiesa di San Giorgio).

Цікавою є також церква cв. Іоанна Хрестителя (з теракотовими скульптурами Маццоні) побудована в XVI ст. на місці стародавньої споруди. Нинішнього зовнішнього вигляду храм набув в XVIII cт.

А от церква cв. Домініка (Chiesa di San Domenico), про яку теж згадував в пості про скульптури.

Величний Темпіо (Tempio Monumentale San Giuseppe) збудований вже у XX ст., як місце вшанування семи тисяч моденців полеглих у Першій Світовій війні.

У Модені, як і багатьох інших містах Італії, працює і проживає багато українців. І щосереди та неділю в місцевій церкві S.Maria dei Angeli о 15.00 для українців відбувається літургія у східньому обряді, яку відправляє отець Тарас Галавай. Туди я й попрямував. Нагадаю була саме неділя.
В храмі теж є цікаві мистецькі речі. Та сфотографував я тут лише «кесоновану» стелю.

На відміну від багатьох італійський церков (але не моденського собору), «наша» була повністю заповнена людьми. Жінки в церквах, як правило, складають більшість. Та тут їх , в силу мабуть специфіки роботи в Італії, було майже 100 %. Наші жінки, скоріш за все за наполяганням пароха, – були тотально у хустинах (як православні), але частина з віялами (як італійки). Дивлячись на них, ловив себе на думці, що я знаходжусь не у Модені, а в якомусь маленькому містечку Галичини.

Відчувалось, що паства любить свого священика. Жваво відгукувались на його запитання під час проповіді. А він їм, між іншим, розказав одну з гарних притч Бруно Феррарі, яку я вже повернувшись хотів віднайти, але так і не знайшов…
Пишучи цей пост взнав, що у Модені виявляється найвищий рівень доходу на душу населення в Італії. Тож сподіваюсь українцям у Модені живеться не найгірше. З останніми звуками Богослужіння виходжу і прямую на вокзал.
Прощавай Модена та щасти вам українці! Може ще колись побачимося…