picterman

Originally posted by

taras_palkov at Неаполь (Napoli). Частина 1. Церква «Сан Джованні-а-Карбонара»

Церква «Сан Джованні-а-Карбонара» (Сhiesa di San Giovanni a Carbonara) – одна з найкращих церков у Неаполі. Попри те, що за наступні дні нам пощастило побачити ще близько двох десятків інших церков міста (а дивитись там є на що!..), для мене вона так і залишилася найулюбленішою.

Що ж до її зовнішнього вигляду, то як влучно зауважив sibeaster , це один з тих випадків, коли можна десять разів пройти повз і не зрозуміти, що всередині знаходиться стільки цікавого. З площі перед церквою все, здавалось би, виглядає банально. Церква «стоїть» до вулиці боком, яка, до того ж, тісно забудована сусідніми будинками й ще однією церквою. Щоправда до храму ведуть витончені подвійні сходи, виконані за проектом Фердінандо Санфеліче в 1708 р.
Сама церква досить часто закрита. Нам же пощастило – у той час місцевий священик проводив катехизацію чи то підготовку дітей до першого причастя.
Зайшовши всередину відвідувач у першу чергу бачить високомистецький гробівець сімейства Міробалло (XVI ст.) (на фото ліворуч), який би міг стати головною оздобою будь-якого храму. Але тут, він відіграє далеко не першорядну роль. Натомість, основна прикраса церкви знаходиться в святилищі – грандіозний (інакше й не скажеш), монументальний багатодекорований надгробний пам'ятник королю Владиславу ді Дураццо.

Висота надгробку складає 18 м. Увінчує надгробок постать короля в лицарських обладунках на коні. При цьому король ще й розмахує мечем. Нечасто можна побачити такий сюжет у храмі.

Що ж це за правителеть такий Владислав, ще й зі слов’янським ім’ям? До цього я знав лише двох правителів з таким ім’ям – Владисласлава Варивоньчека та Ладислава Погробека. Виявляється, Владислав-Володислав Неаполітанський названий був на честь угорського короля з династії Арпадів Ласло I Святого. А матір'ю його була дочка польського короля Мєшка II – Рикси (Аделаїда). Він і народився в Польщі і саме Аделаїда дала йому слов'янське ім'я Владислав (угорська форма Ласло). Владислав, будучи спочатку королем Угорщини, чомусь був прозваний Великодушним, хоча таким не дуже-то й був… А далі хитрістю і вигідними шлюбами він підпорядкував собі спочатку Неаполь, а потім ще й контролював Рим. Згодом він навіть отримав титул короля Єрусалимського. У воєнних боях з французами, які намагалися відібрати в нього Неаполь, а також боротьбі з папами, які прагнули звільнитися від його впливу, минуло майже все його коротке життя. Цей діяльний, але лукавий володар хоч і домігся зміцнення королівської влади у Неаполі, але несподівано помер у віці 39 років – в 1414 р. За легендою, його отруїв аптекар під час військового походу проти чергового папи – він був незадоволений тим, що король домагався його дочки. Хоч Владислав і встиг тричі одружитися, але не залишив законного спадкоємця. Так на Владиславі скінчилася чоловіча гілка Анжу-Сицилійської династії. Успадковувала ж корону його сестра – Джованна ІІ.

Скрізь святилище і надгробок можна пройти у восьмикутну каплицю Караччоло-дель-Соле, в якій похований ще один цікавий персонаж місцевої історії – Серджіано Караччоло, коханець і жертва королеви Джованни II. Історія свідчить, що фаворит тримав в страху всіх і вся, поки не був убитий змовниками. А відтак убита горем кохана Джованна звеліла перенести його останки до церкви «Сан Джованні а Карбонара», де вже спочивав прах її брата – короля.
Увесь саркофаг Серджіано Караччоло (1432 р.) через сонячні промені сфотографувати не вдалося. Подаю його фрагмент, де зображені хоробрі лицарі, а також для повного уявлення фото з вікіпедії.

Але все ж не гробниця у каплиці найцікавіша, а чудові ренесансні розписи – надзвичайно барвисті, яскраві і соковиті. Виконані вони на тему «Земного життя Діви Марії» та «Діяння пустельників».

Аскетичне життя ченців представлено тут дуже цікаво.

Сюжети з життя Діви Марії хоч і цілком зрозумілі, проте теж не позбавлені зворушливих деталей.
Різдво Богородиці

Благовіщення

Введення в храм Пресвятої Богородиці. У Вікіпедії до речі помилка. Там пише "Стрітення".

Для представника східної церкви (яким є автор цього посту), яка хоч і злучена із Римом, проте досить незвично на фресці «Успіня діви Марії», побачити вгорі замість Христа, який би мав тримати душу Богородиці у руках, саму Богородицю з маленьким Ісусиком. До того ж залишається загадкою, що це за пара (чоловік із жінкою) зображена біля голови уснулої Діви Марії.

Ще досить незвична є центральна фреска всього циклу – «Коронування Богородиці», де коронування здійснює Новозавітня Трійця в оточенні сонму ангелів.

Ліворуч унизу на фресці ще зображені колоритні персонажі в одязі тієї епохи. Мабуть донатори...

Ліворуч від святилища знаходиться не менш багата й урочиста каплиця сімейства маркізів Караччоло, точніше Караччоло-ді-Віко, споруджена на початку XVI ст. Створена у вигляді кола, вона повна арок, колон, ніш, саркофагів і скульптур представників сім'ї Караччоло. Чудові надгробки – справа рук місцевих майстрів, на жаль, широкому читачеві невідомих.

Ще одна цікава каплиця знаходиться ліворуч від входу. Це каплиця Сомм, побудована між 1557 і 1566 роками. У ній знаходиться гробниця Сципіона ді Сомми. Тут те же є вартісні фрески, але все ж не настільки цікаві, як у каплиці Караччоло.