(no subject)
Sep. 18th, 2018 10:24 amЛюди: Микола Толмачов — ілюстратор «Катерини»

Восени 2018 року презентуємо нове подарункове видання «Катерини» Шевченка з ілюстраціями від Миколи Толмачова.
Хочемо вас познайомити. Микола народився у Боярці, змалку малював, а у 20 років виграв грант на навчання у Франції та вступив до Національної вищої школи витончених мистецтв. Його роботи є у постійній експозиції галереї Da-End у Парижі. Зараз художник повернувся в Україну. Микола малює аквареллю, а його авторський стиль запам’ятовується чуттєвістю та романтизмом. Як зрозумів, бути чи не бути художником Я малюю з раннього дитинства. Для мене це природньо, як їсти чи дихати. А починалося це, як у всіх дітей, які люблять на полях зошитів малювати. У 10 років мене записали у художню школу, тоді вперше зіткнувся з тим, що треба малювати те, що кажуть. Там я зрозумів, що конуси і циліндри – не моє. Тоді ж вирішив, що бути художником — теж не моє. Думав, що буду істориком чи драматургом, врешті пішов навчатися на графічного дизайнера. На першому курсі почав серйозно цікавитися мистецтвом, його історією. Тоді я зрозумів, що буду у мистецтві, хоч взагалі не уявляв, як я туди потраплю. Мені завжди найлегше давалася акварель, тому вирішив опанувати її як свій головний інструмент. Вчився малювати сам, почав шукати стиль. Це був складний, але, мабуть, найцікавіший період мого художнього життя. Тоді кожна робота була відкриттям: і себе, і можливостей фарби. Я починав малювати і не знав, якою в результаті вийде картина. Зараз я легко можу спланувати все, розумію технічно.

https://osnovypublishing.com/index.php?route=blog/blog&blog_id=29

Восени 2018 року презентуємо нове подарункове видання «Катерини» Шевченка з ілюстраціями від Миколи Толмачова.
Хочемо вас познайомити. Микола народився у Боярці, змалку малював, а у 20 років виграв грант на навчання у Франції та вступив до Національної вищої школи витончених мистецтв. Його роботи є у постійній експозиції галереї Da-End у Парижі. Зараз художник повернувся в Україну. Микола малює аквареллю, а його авторський стиль запам’ятовується чуттєвістю та романтизмом. Як зрозумів, бути чи не бути художником Я малюю з раннього дитинства. Для мене це природньо, як їсти чи дихати. А починалося це, як у всіх дітей, які люблять на полях зошитів малювати. У 10 років мене записали у художню школу, тоді вперше зіткнувся з тим, що треба малювати те, що кажуть. Там я зрозумів, що конуси і циліндри – не моє. Тоді ж вирішив, що бути художником — теж не моє. Думав, що буду істориком чи драматургом, врешті пішов навчатися на графічного дизайнера. На першому курсі почав серйозно цікавитися мистецтвом, його історією. Тоді я зрозумів, що буду у мистецтві, хоч взагалі не уявляв, як я туди потраплю. Мені завжди найлегше давалася акварель, тому вирішив опанувати її як свій головний інструмент. Вчився малювати сам, почав шукати стиль. Це був складний, але, мабуть, найцікавіший період мого художнього життя. Тоді кожна робота була відкриттям: і себе, і можливостей фарби. Я починав малювати і не знав, якою в результаті вийде картина. Зараз я легко можу спланувати все, розумію технічно.

https://osnovypublishing.com/index.php?route=blog/blog&blog_id=29
no subject
Date: 2018-09-18 09:08 pm (UTC)Художнику в Украіні дуже легко, бо нема конкуренціі і нема колекціонерів, хто вкладав би гроші. Тільки Пінчук на Кучмині гроші бавиться з художниками, да це я думаю ненадовго. У Франціі дуже складно, бо треба зробити сперше себе ім"я в умовах дуже жорсткоі конкуренціі, а уж потім повертатися в Украіну...